План

1. Специфіка, механізм, об'єкти та форми страхування в сільському господарстві

2. Страхування сільськогосподарських тварин

3. Актуальні проблеми розвитку сільськогосподарського страхування в Україні

Література

1. Вовчак О. Д., Завійська О. І. Страхові послуги: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - Л.: Компакт-ЛВ, 2005. - 656с.

2. Заруба О. Страхова справа: Підручник.-К.:Тов. «Знання», КОО, 1998. -321с

3. Облік державної підтримки Навчальний посібник / За ред. Лузана Ю.Я., Жука В.М., Герасимука І.В. - К.: Видавництво ТОВ “Юр-Агро-Веста”, 2007. - с.

4. Осадець С.С. Страхування: Підручник..-Вид. 2-ге, перероб і доп. -К.:КНЕУ, 2002. -599с

5. Указ Президента України „Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна” від 18.09.2007 р. № 890/2007.

6. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року від 19.09.2007 р. № 1158.

7. Дем’яненко М.Я. Фінансові проблеми формування та розвитку аграрного ринку // Облік і фінанси АПК, 2007. - №5.

8. Економічний довідник аграрника. В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. - К.: “Преса України”, 2003. - с. 143

1. СПЕЦИФІКА, МЕХАНІЗМ, ОБ'ЄКТИ ТА ФОРМИ СТРАХУВАННЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

Сільське господарство - найдавніша і традиційно одна з найважливіших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки, яка постійно перебуває під впливом стихійних сил природи. Одним із важливих елементів гарантування економічної безпеки й стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників повинно стати страхування.

У перспективі АПК має стати осередком підвищеної економічної активності, від якої залежатиме зростання добробуту громадян. Ці процеси потребують ефективного завершення економічної реформи на селі, в тому числі і створення ринку землі. Реформа повинна усунути деформації структури виробництва (нині понад дві третини продукції виробляється в дрібних господарствах, де неможливо застосувати передові технології виробництва та організації ведення агробізнесу), вимагає вирішення проблема ліквідації невиправданих диспропорцій у співвідношеннях між цінами на сільськогосподарську продукцію та цінами на матеріально-технічні ресурси, які використовуються в аграрному секторі. Украй критичним (понад 70 %) залишається рівень зношення основних виробничих фондів. До цього варто додати, що за останні десять років кількість працівників, зайнятих у сільському господарстві, зменшилася майже втричі.

Отже, забезпечення стабільного економічного зростання має здійснюватися шляхом створення умов для розвитку ефективного підприємництва в аграрному секторі, підвищення конкурентоспроможності продукції, створення цивілізованих засад для проживання й відтворення людського капіталу. Усе це вимагає серйозного фінансового оздоровлення господарств, належних механізмів розширеного відтворення факторів виробництва за рахунок збільшення власних коштів і притоку банківських і бюджетних інвестицій в цю галузь.

Залучення як власних, так і зовнішніх інвестицій у розвиток сільськогосподарського виробництва безпосередньо залежить і від того, як вирішується проблема зменшення ризику та розподілу втрати авансованих коштів унаслідок як природних катаклізмів, так і багатьох інших непередбачуваних і незалежних від господарств обставин.

Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробництва полягає у створенні і використанні страхового фонду з метою відшкодування непередбачених збитків, заподіяних сільськогосподарським підприємствам стихійними лихами, іншими несприятливими подіями, що порушують нормальний процес відтворення.

Страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Об'єкти страхування майна сільськогосподарських підприємств поділяють на такі основні групи:

ü    урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку, крім урожаю природних сінокосів та пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, культур, які господарство висівало протягом 3-5 років, але жодного разу не отримувало врожаю;

ü    дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградники. Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70%, а також ті, що підлягають списанню з балансу;

ü    сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, бджолосім'ї, крім господарств, де щодо тварин установлено карантин або інші обмеження у зв'язку з інфекційними захворюваннями;

ü    будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція. Риболовецькі господарства можуть страхувати також судна та засоби лову.

Страхування сільськогосподарських підприємств можуть здійснювати лише ті страховики, які мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, фахівців у даній галузі.

Світовий досвід доводить, що значні і постійно зростаючі інвестиції в агропромисловий комплекс, а також дедалі складніші сучасні технології сільськогосподарського виробництва ставлять країни світу перед необхідністю створення національних систем страхування врожаю сільськогосподарських культур. Правильно організована система страхування врожаю створює потенціал для розвитку сільськогосподарського виробництва, а також державних і приватних страхових компаній у будь-якій країні світу. Тому з метою створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки, формування прозорого фінансового ринку, захисту економічних інтересів сільськогосподарських виробників, гарантування економічної і продовольчої безпеки держави видано Указ Президента України «Про основні засади державної політики фінансово-кредитного забезпечення сільського господарства» від 24 квітня 2001 року №16 (517).

Законом України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 роки» від 18.01.2001 р. № 2238-111 запроваджено обов'язкове страхування майна державних (у тому числі сільськогосподарських підприємств). Відповідно до Закону України «Про страхування» в обов'язковій формі здійснюється страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності. Кабінет Міністрів України у вересні 2002 р. затвердив порядок і правила проведення обов'язкового страхування врожаю.

Крім того, обов'язкова форма страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень не виключає його страхування в добровільній формі. До об'єктів добровільного страхування належать будівлі, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби, обладнання, ловецькі судна та засоби лову, інвентар, сільськогосподарські тварини та інші об'єкти.

Для різноманітних об'єктів страхування характерні різні ризики, які враховуються страховими компаніями при розробці конкретних умов і правил страхування (табл. 2.1).

Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.

Таблиця 2.1 - Ризики, що найбільше загрожують сільськогосподарському виробництву

  Склад ризиків в аграрному секторі зумовлюється безпосередньо видами діяльності або наявними ресурсами, які під впливом певних подій можуть зазнати пошкодження або бути втраченими (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 - Склад ризиків в аграрному секторі

Наявність багатьох і різноманітних за природою, вірогідністю настання й розміром ризиків зумовлює специфіку формування й структуру ресурсів, що спрямовуються на потреби страхового захисту господарств аграрного сектору. Такий захист забезпечується:

• за рахунок натуральних запасів і грошових резервів, що формуються безпосередньо в господарствах. До натуральних запасів відносять певну кількість насіннєвого матеріалу, що використовується у разі необхідності для пересіву культур на площах, де вони знищені або пошкоджені. Господарства можуть утворювати також страхові запаси фуражу. Визначення потреби в цих запасах здійснюється в процесі нормування власних оборотних коштів, що, на наш погляд, немає достатнього обґрунтування.

Як свідчить досвід країн з ринковою економікою, серед джерел покриття збитків, зумовлених ризиками в сільськогосподарському виробництві, перше місце належить фондам, створеним методом страхування. Це добре розуміли й уряди країн з плановою економікою. Ще в середині 60-х років минулого століття після тривалих дискусій було визнано доцільним запровадити обов'язкове страхування майна колгоспів, а за десять років і майна державних сільськогосподарських підприємств. Таке страхування разом з іншими важелями значною мірою сприяло зміцненню госпрозрахункових відносин на селі, що дало можливість запровадити гарантовану грошову оплату праці, перейти до прямого банківського кредитування, ввести соціальне страхування для колгоспників, розвинути госпрозрахункові відносини й на державних сільськогосподарських підприємствах.

2. СТРАХУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН

Принциповою особливістю страхування сільськогосподарських тварин є відшкодування збитків лише у випадку загибелі тварини. Як відомо, при страхуванні іншого майна можливе відшкодування збитків, що настали внаслідок часткового пошкодження майна.

Як правило страхування проводиться не у повній вартості тварин, що примушує власника бути більше зацікавленим у збереженні поголів'я.

Диференціацію ставок страхових платежів при страхуванні тварин слід пов'язувати не з територіальною належністю того чи іншого сільгоспвиробника (як при страхуванні посівів), а з рівнем його господарювання, зокрема з додержанням технологічних вимог утримання й відгодівлі тварин, з ефективністю проведення ветеринарно-профілактичних та інших заходів. Найпростішою формою такого обліку є зіставлення конкретної ставки страхового платежу з показниками фактичного падежу тварин за попередній період.

На основі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин поділяють на три групи:

 продуктивна худоба;

 молодняк;

 племінні і високоцінні тварини.

Продуктивна худоба складає основну групу і вважається застрахованою на випадок загибелі внаслідок стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі і дії електричного струму.

Молодняк тварин потребує особливого догляду і може бути застрахований лише від стихійних лих, пожеж та електричного струму.

Для останньої групи тварин застосовують більш високий обсяг страхової відповідальності, враховуючи падіж тварин від інфекційних та загальних захворювань, нещасних випадків.

Страхування продуктивних сільськогосподарських тварин, що є приватною власністю громадян, проводиться як обов'язкове, так і добровільне.

Тварини приймаються на страхування в договірній сумі, але не вищій за балансову вартість. Страховими ризиками зі страхування тварин є інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибух, стихійне лихо, обвал, сель, нещасний випадок, ожеледиця, попадання під рухомий транспорт, під дію електричного струму та вимушений забій (знищення) за розпорядженням ветеринарної служби.

Страхова сума встановлюється за заявою страхувальника, але не більше ринкової вартості тварини на день укладання договору чи балансової вартості.

Тварини страхуються за двома варіантами:

 страхування від хвороби, пожежі, урагану, електроструму, замерзання, укусу змій, отруйних комах, травм, викрадення;

 всі ризики, що є в першому варіанті, плюс напад диких звірів та вимушений забій.

Страхувальнику відшкодовується тільки прямий збиток (загибель, падіж або вимушений забій), але не відшкодовується втрата продукції, яка є непрямим збитком. При загибелі тварин цей збиток рівний балансовій вартості тварин, що загинули. Якщо індивідуальний облік балансової вартості тварин не ведеться, то вона визначається як середня за всіма тваринами даного виду. При вимушеному забої великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, коней, верблюдів, а також домашньої птиці, збиток визначається в розмірі різниці між їх балансовою вартістю і сумою, отриманою від реалізації придатного в їжу м'яса. Якщо м'ясо повністю непридатне для вживання, то збиток обчислюється як при падежу. При падежу або вимушеному забої пушних звірів збиток визначається з врахуванням зміни вартості шкірок у результаті інфекційної хвороби, стихійного лиха чи пожежі. Ціна реалізованої шкірки встановлюється на основі відповідних довідок заготівельної організації.

За договором можуть бути застраховані: свині, хутрові звірі і кролі - після досягнення ними чотиримісячного віку; домашня птиця яйценосних порід - п'ятимісячного; птиця в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів, - одномісячного; ВРХ, вівці, кози шестимісячного віку; коні - після одного року.

Договір вступає в силу після сплати страхувальником страхової премії повністю або частково, не менше 50% відповідної суми, але не пізніше 30 днів після його підписання.

Договір набуває чинності:

 у разі внесення платежу готівкою - з наступного дня після його сплати;

 у разі безготівкового розрахунку - з дня надходження страхового платежу на рахунок страховика.

Страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування за застрахованих тварин:

 у разі викрадення, загибелі від стихійного лиха і нещасних випадків - з дня початку дії договору;

 у разі загибелі тварин від хвороби - після закінчення 10 днів від дня початку дії договору.

В разі настання страхового випадку страхувальник повинен у добовий термін заявити про загибель тварин спеціалісту ветеринарної служби, страховику, а при викраденні - в органи міліції.

Після одержання заяви страховик на підставі висновків спеціаліста та двох свідків у триденний термін складає акт за ф. № 26-ТВ, який є основою для виплати відшкодування.

Договір такого страхування укладається на один рік. Страхову вартість визначають на підставі балансової вартості тварин, але не вище ринкової. Максимальний страховий тариф сягає нині 5 %.

Розмір збитків та одночасно розмір страхового відшкодування визначається як різниця між страховою сумою кожної тварини та вартістю придатних (у разі її загибелі) для використання м'яса, шкіри тощо. Якщо ветеринарний працівник визнає м'ясо та шкіру вимушено забитої тварини непридатною для використання, страхове відшкодування виплачується в розмірі страхової суми.

Усі інші сільськогосподарські тварини можуть бути застраховані на добровільних засадах. Такі послуги може надати будь яка страхова компанія, що має на це відповідну ліцензію.

Існує низка винятків із страхових випадків. До них, зокрема, віднесено події, зумовлені навмисними діями або грубою необережністю страхувальника та третіх осіб, терористичні акти, військові дії, акти громадянської непокори, конфіскація тварин, арешт страхувальника; використання ним тварин не за призначенням; неякісного та несвоєчасного проведення профілактичних ін'єкцій і щеплень; планового забою тварин, визнаних непридатними для подальшого господарського використання, або в результаті проведеної селекції чи забою з господарських міркувань; недбалості під час годівлі через відсутність корму, годівлі невідповідним або неякісним кормом, невиконання зооветеринарних правил утримання тварин; порушення умов використання технологічного та інженерного обладнання, недотримання техніки безпеки тощо.

Страхова сума визначається за домовленістю між сторонами страхового договору в межах дійсної вартості застрахованих тварин на мить укладення договору чи внесення змін до нього.

У разі, коли страхова сума виявиться більшою за дійсну вартість тварин, договір діє лише в тій частині страхової суми, яка не перевищує дійсну вартість застрахованих тварин.

Якщо впродовж дії договору страхування вартість тварин, прийнятих на страхування, збільшилася, то страховик несе зобов'язання пропорційно відношенню страхової суми, встановленої для таких тварин в договорі страхування, до нової вартості тварин, або Договір страхування підлягає переукладенню чи внесенню в нього змін.

У разі здійснення виплати страхового відшкодування страхова сума вважається зменшеною на розмір виплати.

Франшиза. Сторони страхового договору можуть передбачити умовну або безумовну франшизу.

Страховий тариф і страхова премія. Базові страхові тарифи встановлюються залежно від вікової групи тварин, їх господарського призначення, умов утримання, характеру страхового ризику, форми власності страхувальника. Так, у НАСК «Оранта» визначені такі базові тарифи для страхування: ВРХ - 2 %, овець і кіз - З, свиней і бджіл - 4, птиці та хутрових звірів - 5 % їхньої дійсної вартості.

Страхова премія розраховується за кожним страховим ризиком або групою ризиків, виходячи з величини страхової суми, базового тарифу та поправочних (підвищувальних і знижувальних) коефіцієнтів. Вони залежать від наявності факторів, що впливають на ступінь надійності страхувальника (Кі), строку сплати страхових платежів (К2), обсягу власного покриття страхувальником (франшизи) (К3), строку дії договору страхування (К4). За багаторазового страхування та за умови відсутності виплат страхового відшкодування впродовж одного, двох, трьох і більше років можливе застосування знижувального коефіцієнту К5.

У разі внесення у договір страхування додаткових умов, що мають істотне значення для оцінювання ризику або інших нестандартних умов, попередньо розрахований страховий платіж корегується шляхом множення на підвищувальний (від 1,1 до 5,0) або знижувальний (від 0,99 до 0,7) коефіцієнт, узгоджений сторонами.

Господарства, що впродовж двох і більше років безперервно страхували тварини й не отримали страхового відшкодування, мають право на знижку суми обчислених страхових платежів. Страхувальнику також надається місячний пільговий термін для укладення нового договору, незалежно від того, отримав він страхове відшкодування чи ні.

Страхова премія сплачується безготівковим перерахуванням на поточний рахунок страховика чи готівкою в сумі та терміни, передбачені договором страхування.

У разі розстрочки страхового платежу страховик несе зобов'язання за укладеним договором страхування в межах періоду страхування, за який сплачено страхову премію.

За несплати чергової частки страхової премії дія договору страхування припиняється з наступного дня після закінчення періоду страхування, за який сплачено страхову премію.

За часткової сплати чергової частки страхової премії страховик несе зобов'язання пропорційно відношенню сплаченої страхової премії до загальної суми цієї чергової частки страхової премії.

Коли страховий випадок стався до сплати чергової частини премії, страховик у разі визначення розміру відшкодування вираховує суму несплаченої страхової премії.

Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо свідчать, що страховики відійшли від шаблонного, непосильного та неефективного застосування принципу «страхування від усіх бід». Набір страхових послуг поступово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує значного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогосподарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, натуральними та грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контрактами із сільськогосподарськими товаровиробниками та їхніми партнерами, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи та звільнивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за страхування сільськогосподарських ризиків.

У більшості країн Західної Європи застосовується лише добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тваринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі фермери. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування (ТВС), які тісно взаємодіють з національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу. Можна сподіватися, що в перспективі й в Україні захист сільськогосподарських товаровиробників також здійснюватиметься на засадах, притаманних для країн з розвинутою системою страхування.

3.АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Сільськогосподарське виробництво - одне з найбільш ризикованих напрямів господарської діяльності. Непередбачуваність природних умов та мінливість обсягів збору врожаїв, зміна заходів державної політики щодо регулювання аграрних ринків, коливання цін на сільськогосподарську продукцію є основними факторами, що впливають на зміни в доходах сільськогосподарських товаровиробників.

Страховий захист сільськогосподарського виробництва скрізь у світі є оптимальним способом забезпечення безперервності, збалансованості і стабільності розвитку аграрного ринку та одним із ефективних методів повернення збитків в аграрному секторі, оскільки страхові компанії заздалегідь формують необхідні резерви для майбутніх виплат, не вдаючись до зовнішніх і внутрішніх позик. Основна мета страхування сільськогосподарських ризиків – це часткова чи повна компенсація суб’єкту господарювання втрат через несприятливі, в основному, природні явища. Об’єктивна економічна необхідність використання страхування в сільському господарстві пояснюється недостатніми можливостями держави і ринку забезпечити широку маневреність фінансовими ресурсами господарюючих суб’єктів.

Останні роки в країні дуже гостро підняті питання, пов’язані з розвитком сільськогосподарського виробництва, з вирішенням проблем забезпечення населення України сільськогосподарською продукцією. На цьому фоні дуже важливими є питання, що стосуються гарантій сільськогосподарських виробників через систему реального страхування сільськогосподарських ризиків.

Для виконання цих завдань органами Державної влади нашої країни прийнято ряд важливих заходів, з точки зору законодавчого і нормативного забезпечення сільськогосподарського виробництва.

А також заходів, що стосуються кредитування та страхування аграрного сектору нашої країни.

Проблеми, які виникають на ринку страхування сільськогосподарських ризиків:

1. Страхові тарифи, затверджені постановою занижені. З іншого боку, ті самі тарифи є надто високими для сільськогосподарських виробників.

Сільськогосподарські виробники ще не отримують достатніх прибутків та не мають достатніх обсягів оборотних коштів, щоб таке страхування не відображалося негативно на їх фінансовому стані.

2. Демпінгування тарифів, що спричиняє:

-                 недобросовісну конкуренцію серед страхових організацій;

-                 загрозу невиконання страховими організаціями взятих на себе зобов’язань.

Тому є пропозиція до Кабінету Міністрів України - ввести нижній граничний розмір тарифів.

3. Виконання страховими організаціями взятих на себе зобов’язань та покриття їх активами.

4. Страхування об’єкту застави - формальне страхування.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур здійснюється сьогодні, головним чином, у формі страхування застави з метою отримання кредиту.

5. Здійснення страхування сільськогосподарських ризиків в обов’язковій формі не відповідає нормам класичного страхування.

Основними причинами, що також стримують розвиток сільськогосподарського страхування є недосконала законодавча база та відсутність необхідних суспільних інституцій. Хоч в Україні зареєстровано 310 страхових компаній, з них реально працюють лише 114. Водночас кількість страхових компаній, що діють на аграрному ринку, незначна.

З іншого боку існує проблема незрозумілості і надмірно суворих умов страхування стосовно страхувальників (сільськогосподарських товаровиробників), про які вони часто довідуються після настання страхового випадку. Це “пастки, в котрі легко потрапляють страхувальники і в результаті одержують відмову у виплаті відшкодування.

Крім відміченого, стримуючими факторами для сільськогосподарських виробників щодо страхування є: складний фінансовий стан більшості сільськогосподарських підприємств та несвоєчасні виплати страхових виплат страховикам; недостатня гарантія одержання страхових відшкодувань страхувальниками; відсутність реальної державної підтримки аграрного страхування.

Водночас можна погодитися і зі страховими компаніями, які стверджують, що страхування сільськогосподарського виробництва є більш ризиковим і затратним видом страхування порівняно з іншими їх видами. Підвищена ризиковість страхування врожаю полягає в тому, що в разі настання страхового випадку втрат можуть зазнати не тільки окремі страхувальники, а й цілі території, внаслідок чого кількість звернень щодо отримання відшкодування може бути занадто великою і негативно позначатиметься на фінансовому стані страхової компанії.

У результаті, страхування ризиків сільськогосподарськими підприємствами знаходиться на дуже низькому рівні. Проте не виключено, що у майбутньому така ситуація може змінитися на краще, адже відповідно до Указу Президента України “Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна ” передбачається розробка та прийняття національної програми розвитку страхування сільськогосподарських ризиків, запровадження страхування сільськогосподарських ризиків як обов’язкової умови при наданні відповідних видів державної фінансової підтримки сільськогосподарським виробникам, створення за участю держави фонду страхування сільськогосподарських ризиків та інші заходи.

Зокрема п. 1 розділу IV “Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року ” зазначено, що розвиток системи страхування аграрного сектору здійснюється за такими напрямами: удосконалення законодавчої бази з питань страхування в сільському господарстві; створення Національного агентства з державної підтримки аграрного страхування; розроблення та прийняття Програми державної підтримки страхування в аграрному секторі економіки; сприяння створенню пулів компаній, що займаються страхуванням ризиків в аграрному секторі.

Отже, враховуючи важливість проблеми, а також виходячи із ситуації, що склалася необхідність державної підтримки не відкидається при страхуванні. Навпаки, підтримка має виконувати ще й таку важливу функцію, як стимулювання сільськогосподарських товаровиробників до участі у страхуванні, що вимагає опрацювання дієвих механізмів використання таких коштів. Так, Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік ” на здешевлення вартості страхових премій фактично сплачених суб'єктами аграрного ринку передбачено 50 млн. грн., а Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік ” – 200 млн. грн.

Звісно, сума компенсації страхових премій страхувальнику значно обмежена, адже складає 50 % вартості страхових премій у межах страхової премії, яка не перевищує 5 % суми застрахованого ризику, розрахованого виходячи з розміру мінімальної закупівельної ціни загибелі (втрати): пшениці, жита, суміші пшениці та жита, ячменю, вівса, кукурудзи, соєвих бобів, льону, ріпаку, соняшнику, хмелю, цукрових буряків, але це вже є певні кроки щодо стимулювання розвитку сільськогосподарського страхування. Крім того, паралельно таким діям повинно здійснюватись: удосконалення нормативно-правових актів щодо страхування, які б забезпечували, насамперед, прозорість субсидування страхових премій та реальне відшкодування, завданих стихійними лихами збитків.

Заполните таблицу по материалу лекции (пишите тезисно) 

Найдите ответы на возникшие вопросы и разберитесь с причинами непонятных мест в лекции