5.2.1. Місце у сівозміні

Цукровий буряк дуже вибаглива культура щодо попередників. Причому великий вплив на врожайність коренеплодів мають не тільки попередники, а й культури, які вирощуються перед попередниками. Раціональне розміщення цукрового буряка в сівозміні - основа підвищення продуктивності культур [1, 2].

У західних і північних районах лісостепової зони (райони достатнього зволоження) цукровий буряк розміщують після озимих, яким передували багаторічні бобові трави одного року вирощування або зайняті пари, а також після зернобобових культур - кормових бобів, гороху. Добрим попередником у лісостеповій зоні для цукрового буряка є озима пшениця, висіяна після гороху, попередником якого була кукурудза. У Поліссі найкращими попередниками для цукрового буряка є озимі зернові культури, висіяні після конюшини, вико-вівсяної суміші, зернобобових, зокрема люпину, а також картоплі [1, 2].

У степовій зоні (райони недостатнього зволоження) цукровий буряк розміщують після озимої пшениці, яку висівали по ранніх зайнятих і чистих парах і вносили гній, та після озимих, які були висіяні після кукурудзи [1, 2].

У центральних районах лісостепової зони (райони нестійкого зволоження) цукровий буряк висівають після озимих культур, висіяних по ранніх зайнятих парах вико-вівсяною і вико-житньою сумішами, кукурудзи на ранній силос, по чистих парах, а також після гороху [1, 2].

Як було зазначено попередньо, цукровий буряк є бажаним попередником у сівозміні для багатьох сільськогосподарських культур. Поля після нього чисті від бур'янів, а внесені органічні й мінеральні добрива позитивно впливають на розвиток наступних культур. Після цукрового буряка на великих площах у північних районах вирощують кукурудзу, ярі зернові, зернобобові, просо, а в південних - озиму пшеницю.

У районах достатнього зволоження і при зрошенні у просапній сівозміні допускається насичення буряком до 25 %, а в районах нестійкого і недостатнього зволоження - до 20 %.

Повторні посіви буряка на одному і тому ж полі спричинюють "буряковтому" ґрунту, що зумовлюється нагромадженням шкідників, хвороб (нематоди, попелиці, гнилі, церкоспороз, пероноспороз та ін.). Незмінне, монокультурне вирощування призводить до зниження врожайності і цукристості навіть при внесенні гною і повного мінерального удобрення [1].

У сівозміні цукровий буряк можна вирощувати на тому ж полі не раніше, як на 4-й рік. При зараженні ґрунту нематодою - через 5 років, а при сильному зараженні - аж через 6-7 років.

5.2.2. Основний обробіток ґрунту

Цукровий буряк формує основну частину врожаю в ґрунті, і є вибагливим до стану орного горизонту, тому своєчасний і якісний обробіток ґрунту має надзвичайно велике значення для формування високого врожаю коренеплодів.

Основний (паровий) обробіток ґрунту під цукровий буряк складається з раннього лущення стерні та глибокої зяблевої оранки [1, 2, 7, 9, 10].

Вчасне лущення стерні після збирання попередника сприяє знищенню бур'янів і шкідників, зберіганню вологи, інтенсивному розкладанню післяжнивних решток. У районах достатнього зволоження глибина лущення стерні становить 6-8 см, у більш посушливих районах ефективніше лущення стерні на глибину 10-12 см з одночасним боронуванням [1, 2].

За невисокої стерні (до 15 см) найдоцільніше використовувати лемішні лущильники з полицями в агрегаті із зубовими важкими боронами або кільчасто-шпоровими котками. За висоти стерні 20 см і більше глибину лемішного лущення збільшують до 14-16 см. На малозабур'янених і достатньо зволожених ділянках для лущення стерні використовують також дискові лущильники [1, 2, 7, 10].

Після лущення стерні проводять глибоку зяблеву оранку у другій половині серпня та першій половині вересня, а у вологих районах західних областей України - не пізніше 15 жовтня [10].

Під час вирощування цукрового буряка за інтенсивною технологією застосовують поліпшений або напівпаровий спосіб обробітку ґрунту.

За поліпшеного способу після збирання озимих проводять лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-10А, ЛДГ-15А у два сліди на глибину 6-8 см. Через 10-12 діб ґрунт обробляють лемішним лущильником ППЛ-5-25 або ППЛ-10-25 в агрегаті з важкими боронами, а в посушливу погоду - з кільчасто-шпоровими котками ЗККШ-6А. Після появи сходів бур'янів ґрунт розпушують на глибину 6-10 см культиваторами КПС-4 і боронами БП-8. Вносять органічні й мінеральні добрива. Наприкінці вересня-у першій половині жовтня проводять оранку на глибину 28-32 см ярусними плугами ПЯ-3-35 або ПНЯ-4-40. Після цього на полях загортають борозни і розгортають гребені [1, 2, 5, 10].

За напівпарового обробітку ґрунту відразу після збирання озимих поле лущать дисковими лущильниками або дисковими боронами у два сліди на глибину 6-8 см. Потім вносять органічні й мінеральні добрива. В серпні проводять оранку на глибину 28-32 см з одночасним боронуванням і коткуванням. Після випадання дощів та появи бур'янів зоране поле перехресно обробляють культиваторами або важкими боронами. Перед настанням зими впоперек напряму оранки проводять безполицеве розпушування ґрунту на глибину 16-20 см плугами без полиць або лемішними лущильниками [1, 2, 5, 10].

Дослідні дані свідчать, що рослини буряку на формування 1 ц врожаю потребують 8-10 м³ води. У степових і лісостепових районах за недостатнього зволоження для нагромадження і зберігання її на полях рекомендується проводити валкування снігу валкоутворювачами СВУ-2,6, а навесні затримувати талі води. Ці заходи підвищують урожайність цукрового буряка на 60 ц/га і більше [1, 2, 5, 10].

На початку весни, як тільки підсохнуть гребені скиб, грунт боронують і шлейфують. Вирівнювання й розпушування ґрунту сприяє зберіганню вологи та появі дружних сходів цукрового буряка [1, 2, 5, 10].

У районах достатнього зволоження та на ущільнених ґрунтах для поліпшення водно-повітряного і теплового режиму після ранньовесняного обробітку застосовують розпушування на глибину 7-8 см культиватором УСМК-5,4Б, обладнаним стрілчастими лапами, шлейф-балками й боронами [1, 2, 5, 10].

Передпосівний обробіток проводять культиватором УСМК-5,4Б або УСМК-5,4А на глибину загортання насіння. Залежно від щільності та вологості ґрунту культиватори обладнують відповідними елементами. Для обробітку ґрунту з підвищеною вологістю культиватор УСМК-5,4Б обладнують стрілчастими лапами (270 мм), шлейф-балками й зубовими боронами. Для передпосівного обробітку середньоущільнених помірно зволожених ґрунтів використовують культиватор УСМК-5,4Б. Передпосівну культивацію проводять під невеликим кутом до напряму сівби зі швидкістю руху агрегату 7 км/год. За потреби під передпосівну культивацію вносять гербіциди. [1, 2, 5, 10].

Для підготовки ґрунту під цукровий буряк доцільно застосовувати вітчизняні агрегати АРВ-8,1 -0,2, що забезпечує якісне розпушування ґрунту на задану глибину загортання насіння (2-4 см) без перемішування шарів; багатоопераційний - «Україна-АПБ-6», який за один прохід розпушує і вирівнює поверхню поля; агрегат причіпний, обладнаний змінними пасивними робочими органами «Європак Б-622» (фірма «Франц Кляйне»), який надійно виконує технологічний процес і за один прохід підготовлює ґрунт під сівбу цукрового буряка. За адаптивною технологією на ґрунтах важкого гранулометричного складу потрібно застосовувати комбіновані агрегати типу «Компактор» фірми «Лемкен», на легких ґрунтах - комбіновані агрегати типу «Унімат» фірми РАУ [9, 16].

5.2.3. Сівба

Сіють буряк сівалками ССТ-12Б або ССТ-18В з шириною міжрядь 45 см з одночасним внесенням у рядки мінеральних добрив. Під час сівби дотримуються прямолінійності рядків та заданої ширини міжрядь. Кожне поле, незалежно від площі, потрібно засівати за один-два дні [1, 2, 5, 10].

Згідно з новітніми підходами, в районах достатнього зволоження рекомендується збільшувати міжряддя до 60 см. Урожай коренеплодів і вихід цукру за різної ширини міжрядь є майже однаковими. Проте затрати праці на посівах з міжряддями 60 см зменшуються. Водночас, зауважимо, що у посушливіших південно-західних районах лісостепової зони збільшення ширини міжрядь цукрового буряка до 60 см призводить до зниження врожаю й цукристості коренеплодів.

За лабораторної схожості насіння не нижче ніж 90% висівають не більше 12-18 плодиків на 1 м рядка для наступного механізованого формування густоти насаджень рослин або по 10-12 плодиків з розрахунку на кінцеву густоту насаджень буряка [1, 2, 5, 10].

Насіння під час сівби потрібно загортати у вологий шар ґрунту. На важких ґрунтах за умов достатнього зволоження буряк слід висівати на глибину 2,5-3 см, а на легких ґрунтах і структурних чорноземах - 3-4 см. Тільки в посушливі роки на легких ґрунтах у південних і східних районах, де під час сівби верхній шар ґрунту швидко підсихає, насіння потрібно висівати на глибину 4-5 см [1, 2, 5, 10].

Щоб створити сприятливі умови для проростання насіння і забезпечити появу дружних сходів, поле коткують кільчастими котками впоперек напряму рядків. У районах, де ґрунти зазнають вітрової ерозії, для цього застосовують важкі гладенькі котки в агрегаті з легкими боронами, що сприяє кращому зберіганню вологи [10].

5.2.4. Догляд за посівами

Догляд до і після появи сходів. Кірка, що утворюється на посівах цукрового буряка до появи сходів, утруднює доступ повітря до проростаючого насіння, затримує появу сходів. Сходи при цьому бувають дуже зріджені. Для розпушування ґрунту і знищення бур'янів за 3-4 доби до появи сходів поле боронують легкими боронами ЗБП-06 або райборінками 3-OР-0,7 на глибину 2-2,5 см. Досходовим боронуванням знищується до 70-80 % бур'янів. На дуже ущільнених ґрунтах, де легкі борони недостатньо розпушують верхній шар ґрунту, застосовують середні зубові. Боронують посіви впоперек напряму рядків або по діагоналі. Не слід боронувати посіви під час появи сходів. Кірку у цей період знищують ротаційними мотиками, які розпушують ущільнений ґрунт і не пошкоджують рослин. Можна застосовувати також легкі кільчасті котки [1, 2, 5, 10].

Перше неглибоке розпушування ґрунту в міжряддях здійснюють після появи неповних сходів цукрового буряка на глибину в міжряддях 3-4 см, в захисних зонах рядків - 2,5 см культиватором УСМК-5,4Б [10].

Розпушування ґрунту на посівах цукрового буряка поліпшує доступ повітря до коренів, знищує бур'яни і запобігає пошкодженню рослин коренеїдом.

Післясходове боронування проводять після повноцінної появи сходів цукрового буряка у фазі першої пари справжніх листочків. У цей період корінці рослин мають довжину до 30 см і рослини майже не пошкоджуються. Якщо посіви зріджені (на 1 м рядка менше 25 рослин), боронування проводять пізніше - на початку утворення другої пари листочків.

У посушливу погоду розпушені й чисті від бур'янів ґрунти боронувати недоцільно. Не боронують і дуже зріджені сходи.

Формування густоти посіву. Важливим заходом догляду за посівами є формування їх оптимальної густоти. Оптимальна густота цукрових буряків перед збиранням у зоні достатнього зволоження повинна бути 95-100 тис. рослин на 1 га, у зоні нестійкого зволоження - 85-90тис. рослин на 1 га і в зоні недостатнього зволоження - 80-85 тис. рослин на 1 га [1, 2, 5, 10].

Оптимальну густоту забезпечують висіванням на кінцеву густоту посіву або формують автоматичними (ПСА-2,7 і ПСА-5,4) і механічними проріджувачами (УСМП-5,4), культиваторами (УСМ К-5,4Б), а також сумісним застосуванням механічних проріджувачів з автоматичними. Робочі органи проріджувачів і культиваторів мають заглиблюватися в ґрунт не більше ніж на 3 см.

Автоматичні проріджувачі застосовують за початкової густоти насаджень 7-12 рослин на 1 м рядка у фазі до 4-х пар справжніх листочків. За будь-якого способу механізованого формування густоти посівів на 1 м рядка має бути 5-6 рослин [1, 2, 5, 10].

Формування густоти посіву завершують до появи 4-ї пари справжніх листочків.

Міжрядкове розпушування ґрунту. За інтенсивної технології вирощування цукрового буряка перше глибоке розпушування ґрунту в міжряддях проводять одночасно з підживленням мінеральними добривами відразу після формування густоти посівів. Кількість залежить від типу ґрунту, кліматичних умов, забур'яненості посівів. У західних та північних бурякосійних районах, де буває більше опадів і ґрунт ущільнюється, проводять 4-5, а на структурних і легких ґрунтах - 3-4 розпушування [1, 2, 5, 10].

Глибина розпушування залежить від стану ґрунту і кліматичних умов. На дуже ущільненому ґрунті та в районах із великою кількістю опадів для поліпшення доступу повітря до коренів буряку розпушування проводять на глибину 10-12 см; у посушливих районах і на пухких ґрунтах - 6- 8 см. Вчасне розпушування міжрядь поліпшує умови росту і розвитку рослин і забезпечує приріст урожаю до 30-40 ц/га.

Глибокі розпушування проводять культиваторами, обладнаними долотоподібними лапами, в агрегаті з ротаційними робочими органами РБ- 54, а неглибокі - лапами-лезами.

Вдруге ґрунт розпушують після перевірки - через 8-10 діб після першого. Щоб запобігти утворенню ґрунтової кірки, наступні розпушування для знищення бур'янів роблять на меншу глибину [1, 2, 5, 10].

Останнім часом значного поширення набуває підгортання рослин цукрового буряка. Перше присипання бур'янів ґрунтом у захисних зонах рядків, яке можна поєднувати з підживленням і розпушуванням ґрунту в міжряддях, проводять у фази 2-4 справжніх листочків. Для цього використовують спеціальні підгортачі, які переміщують розпушену землю з міжрядь у зони рядків, присипаючи сходи бур'янів. Культиватори направляють у міжряддя по нарізаних під час сівби двох щілинах. Удруге бур'яни присипають ґрунтом у зонах рядків буряку одночасно з розпушуванням міжрядь до змикання листків у рядках, використовуючи для цього однобічні підгортачі з широкими полицями. Культиватор УСМК-5,4Б, як і в першому випадку, направляється по двох щілинах. Третє присипання бур'янів у зонах рядків проводять перед змиканням листків у міжряддях, однак при цьому потрібно запобігати засипанню точок росту буряка. Одночасно розпушують грунт у міжряддях. Висота ґрунтового гребеня не має перевищувати 1/3 висоти рослин [1, 2, 5, 10].

5.2.5. Система удобрення

Цукровий буряк дуже вибагливий до забезпечення поживними речовинами. Протягом вегетації він використовує значно більше елементів живлення, ніж інші культури (табл. 5.2.1). При формуванні кожних 100 ц коренеплодів і відповідної кількості гички з ґрунту виноситься 50-70 кг азоту, 10-20 кг фосфору, 60-80 кг калію, по 10-20 магнію і кальцію, 5 кг сірки [1, 2, 4, 7].

Органічні добрива не тільки збільшують у ґрунті вміст елементів живлення, а й поліпшують його фізико-хімічні властивості, що має дуже велике значення для підвищення врожайності культури. Одночасно органічні добрива підвищують ефективність внесених мінеральних добрив. За поєднаного внесення органічних і мінеральних добрив рослини повноцінно забезпечуються поживними речовинами.

Таблиця. 5.2.1.

Надходження поживних речовин у рослини цукрового буряка,% загальної кількості за вегетацію (за П. В. Карпенком)

З органічних добрив під цукровий буряк найчастіше вносять напівперепрілий гній. Численні досліди, проведені співробітниками Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків УААН у різних ґрунтово-кліматичних зонах, показали перевагу осіннього внесення органічних добрив. У дослідах, проведених у Миронівському інституті пшениці ім. В. М. Ремесла НААНУ, після внесення 20 т/га гною під глибоку зяблеву оранку приріст урожаю цукрового буряка становив 61 ц/га, а після внесення такої самої кількості гною навесні - 27 ц/га [4].

У бурякосійних районах тепер широко застосовують систему удобрення цукрового буряка, яка складається з основного удобрення (під глибоку зяблеву оранку), рядкового (під час сівби) та підживлення (у період вегетації) [1, 2, 4].

Норми органічних і мінеральних добрив встановлюються залежно від типу ґрунтів, попередника та особливостей клімату. В районах нестійкого зволоження на чорноземах під цукровий буряк вносять 20-30 т/га гною, на сірих опідзолених ґрунтах - 30-40 т/га, на зрошуваних землях, а також у районах достатнього зволоження - 40-50 т/га.

Вищі врожаї цукрового буряка отримують за поєднаного внесення органічних і мінеральних добрив. Наприклад, дослідах Інституту фізіології рослин і генетики НААНУ, проведених на супіщаних ґрунтах, приріст урожаю від внесення 20 т/га гною становив 88,5 т/га, а від внесення 10 т/га гною і половинної дози NТК - 125,9 ц/га.

Під цукровий буряк можна вносити різні мінеральні добрива (табл. 5.2.2).

На підзолистих, сірих опідзолених ґрунтах та опідзолених чорноземах, згідно з дослідами Інституту землеробства НААНУ, внесення фосфоритного борошна під глибоку зяблеву оранку дає такий самий приріст урожаю, як і внесення суперфосфату. Доцільно поєднувати внесення фосфоритного борошна під зяблеву оранку з внесенням гранульованого суперфосфату в рядки і підживлення.

Вплив азотних добрив (натрієвої, кальцієвої та аміачної селітр, сечовини й сульфату амонію) на врожай цукрового буряка майже однаковий, лише на підзолистих ґрунтах деяку перевагу має кальцієва селітра. Цінним азотним добривом для підживлення цукрового буряка є аміачна вода [2, 4, 7].

Серед використовуваних калійних добрив деяку перевагу має прикарпатський каїніт, який збільшує приріст урожаю порівняно з концентрованими добривами - калійною сіллю, хлоридом калію та калімагнезією. З калійних добрив на чорноземах і каштанових ґрунтах під цукровий буряк доцільно вносити хлорид калію, який містить 57-62% К₂О. За поєднаного внесення хлориду і сульфату калію приріст урожаю буває більшим, ніж після внесення хлориду калію [1, 2, 4, 7].

Під зяблеву оранку ефективніше вносити суміш хлориду калію або калійної солі з сирими солями - каїнітом, сильвінітом, які крім калію містять інші потрібні для цукрового буряка елементи живлення - натрій, магній, а також мікроелементи мідь, манган, бор, молібден та ін. Однак на засолених ґрунтах вносити сирі калійні добрива не рекомендується [1, 2, 4, 7].

Під час вирощування цукрового буряка застосовують також рідкі комплексні добрива (РКД), які містять 10 % азоту і 34 % фосфору. Їх можна вносити під глибоку оранку, передпосівний обробіток ґрунту, під час сівби в рядки та для підживлення. РКД вносять під цукровий буряк, беручи до уваги рекомендовані дози в перерахунку на Р₂О₅.

Таблиця. 5.2.2.

Орієнтовні середньорічні норми внесення мінеральних добрив під цукровий буряк, кг/га діючої речовини (за даними Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків УААН)

На кислих ґрунтах під зяблеву оранку рекомендується вносити 3-4 т/га дефекату. Приріст урожаю від цього заходу часто становить 20-40 ц/га.

Вапнування підзолистих ґрунтів підвищує врожайність цукрового буряку на 30-50 ц/га.

Внесення гіпсу (2-3 т/га) на солонцях і солонцюватих ґрунтах підвищує врожайність цукрового буряка на 30-50 ц/га. Дефекат і гіпс рекомендується вносити також під час сівби у рядки (2-4 ц/га) [1, 2, 4, 7].

Внесення мікродобрив. При вирощуванні цукрового буряка необхідно застосовувати борні, мідні, марганцеві, цинкові, молібденові та кобальтові мікродобрива[ 1, 2, 4, 7]. Залізо та магній відіграють важливу роль у роботі хлорофілу рослин; марганець та молібден - в окислювальній системі фотосинтезу; цинк істотно впливає на обмінні реакції електронів; мідь відіграє провідну роль у диханні та фотосинтезі.

Для цукрового буряку найкритичнішим елементом є бор. З-поміж інших мікроелементів він найсуттєвіше впливає на врожайність та цукристість коренів, беручи активну участь у метаболізмі вуглеводів та синтезі матеріалу клітинних стінок. Нестача бору спричинює сповільнення росту, скручування та в'янення листя. Класичним симптомом є суха гниль листя. Коренеплоди мають погану лежкість, уражуються кагатною гниллю.

Мідні добрива застосовують на торфоболотних ґрунтах. На дерново-підзолистих, сірих лісових, легких піщаних їх вносять один раз у п'ять років.

Цинкові добрива підвищують урожай і цукристість на чорноземах з невеликим вмістом цинку. У формі сірчанокислого цинку його застосовують для обробки насіння (50-70 г/т), вносять у рядки при сівбі і під час позакореневого підживлення (0,1% розчин).

Молібденові добрива потребують рослини на ґрунтах з кислою реакцією -дерново-підзолистих, сірих лісових, чорноземах опідзолених та вилугуваних. Вносять тоді ж як і цинкові, використовуючи молібденово-кислий амоній, молібдат натрію та відходи промисловості. Для обробки використовують 25-50 г молібдену на 1 ц насіння, а при обприскуванні - 0,1 % розчин молібденово-кислого амонію.

Кобальтові мікродобрива ефективні на дерново-підзолистих, піщаних сірих лісових, чорноземах вилугуваних та інших ґрунтах, що бідні на рухомий кобальт. Застосовують його при обробці насіння (40-70 грам кобальту на 100 кг насіння) та для позакореневих підживлень (0,1% розчин сірчанокислого кобальту).

Підживлення невеликими дозами мінеральних добрив підвищує врожайність цукрового буряка на 20-40 ц/га і більше. Його проводять одночасно з міжрядним обробітком. Крім збільшення врожаю підживлення сприяє підвищенню вмісту цукру в коренях. На зрошуваних землях дозу добрив дещо збільшують. На чорноземах і солонцюватих ґрунтах можна збільшувати дозу фосфорних, а на підзолистих ґрунтах - азотних і калійних добрив.

Позакореневе підживлення цукрового буряка як захід підвищення цукристості коренеплодів рекомендують проводити за 3-4 тижні до збирання врожаю. Посіви обприскують слабкими розчинами калійних і фосфорних добрив із розрахунку 30 кг/га хлориду калію, розчиненого в 400 л води, або 50 кг/га суперфосфату, розчиненого у 800 л води. Досліди показують, що цукристість буряка при цьому підвищується на 0,5-1%. Для позакореневого підживлення застосовують таку поживну суміш: сечовина 2,5 кг/га, сульфат мангану - 1 і борна кислота - 0,5 кг/га на 500 л води. Проводять його 2-3 рази в серпні-вересні, коли починає жовкнути листя буряка [1, 2, 4, 7].

5.2.6. Система захисту посівів

Боротьба з бур’янами. У технології вирощування цукрового буряка найголовніша проблема - знищення бур'янів. Навіть за незначної забур'яненості врожайність зменшується на 15-50 %.

Запаси насіння бур'янів в орному шарі ґрунту дуже великі (понад 1 млрд. на 1 га). У шарі ґрунту товщиною 5 см площею 1 м² знаходиться від 1100 до 2300 насінин різних видів бур'янів. Тому агротехнічні заходи не завжди забезпечують чистоту посівів.

Рослини цукрового буряка є малоконкурентними щодо рослин бур'янів, особливо у перші фази розвитку.

Значною мірою проблему забур'янення можна вирішити застосуванням ґрунтових гербіцидів. Ґрунтові гербіциди стримують появу сходів бур'янів впродовж 30 днів. Далі їх захисний ефект знижується. Для захисту посівів впродовж вегетації крім ґрунтових застосовують також післясходові гербіциди. Останніми роками післясходовому внесенню надається перевага. За необхідності роблять суміш двох діючих речовин, або вносять певний препарат роздрібно для знищення нових хвиль бур'янів.

При вчасному проведенні першого обприскування у фазі сім'ядольних листків у бур'янів, можна вносити мінімальні норми гербіцидів. Оскільки період появи сходів бур'янів може розтягнутися на 30-60 днів і більше, для повного контролю за бур'янами рекомендується проводити два-три обприскування по вегетуючих рослинах буряка. Вдруге посіви обприскують через 6-10 днів після першого обприскування, коли зійшла друга хвиля бур'янів, або згідно з рекомендаціями щодо використання певного гербіциду. При значному забур'яненні полів через 10-14 днів після другого обприскування, з появою нової хвилі сходів бур^’янів, посіви обробляють втретє. Під час другого-третього обприскування застосовують протизлакові гербіциди.

Після внесення гербіцидів не рекомендується проводити розпушування ґрунту, оскільки руйнується гербіцидна захисна плівка, а на поверхню ґрунту вигортається насіння бур'янів [1, 2, 7, 14].

Більшість систем захисту рослин цукрового буряка від бур'янів базується на гербіциді Бетанал Прогрес ОФ. Він містить три діючі речовини: фенмедифам, десмедифам і етофумезат. Залежно від видового складу бур'янів і потреби в їх знищенні до системи боротьби з бур'янами включають інші препарати.

Найвищої ефективності у боротьбі з бур'янами досягають при поєднанні агротехнічного (сівозміна, основний і передпосівний обробіток ґрунту, досходове і післясходове боронування, розпушення міжрядь, присипання бур'янів у рядках та ін.) і хімічного способів [1, 2, 7, 14].

Боротьба з хворобами. Хвороби уражують сходи, листки, коренеплоди, під час вегетації зумовлюють великі втрати врожаю та погіршення якості сировини для цукрових заводів.

Найпоширенішими та шкідливішими хворобами буряку є церкоспороз, борошниста роса, пероноспороз, іржа, гнилі коренеплодів та ін.

Для запобігання ураженню хворобами рослин цукрового буряка обов'язково необхідно дотримуватись основних агротехнічних вимог, зокрема щодо науково-обґрунтованого чергування культур у сівозміні, застосування напівпарового обробітку ґрунту, дотримання необхідної глибини оранки (28-32 см), правильного співвідношення азоту, фосфору і калію, забезпеченості мікроелементами тощо [1, 2, 3, 6].

Для вирішення питання про доцільність застосування фунгіцидів для захисту рослин буряка від хвороб розроблено спеціальні критерії, наведені у табл. 5.2.3.

Таблиця 5.2.3.

Обґрунтування необхідності застосування фунгіцидів

(за М. Роїком, 2001)

Боротьба зі шкідниками. Найпоширенішими шкідниками цукрових буряків є: довгоносики, дротяники, бурякові блохи, бурякова крихітка, попелиця, мінуюча муха, щитоноска, мертвоїд, гусениці совок, бурякова нематода та ін.

Високу ефективність забезпечує обробка інсектицидами насіння буряка для захисту на початкових фазах розвитку.

Під час вегетації потрібно враховувати економічні пороги шкідливості (табл. 5.2.4) та вибирати найкращі строки обприскування посівів для максимального знищення певного виду шкідників.

Таблиця 5.2.4

Економічні пороги шкідливості основних шкідників цукрових буряків

Для боротьби з довгоносиком звичайним буряковим, крихітками, блішками, листовою попелицею та іншими шкідниками посіви найчастіше обприскують Дуребаном (40,8% к. е.). На 1 га витрачають 2-2,5 л препарату. Можна використовувати також Нурел Д (1 л/га) або Піринекс (2,5 л/га). Для знищення озимої совки, мухи мінуючої, попелиці листяної використовують Сумітіон, 50% к. е. (0,6-1,2 л/га). Посіви обприскують протягом вегетації 1-2 рази [1, 2, 7, 14].

5.2.7. Збирання врожаю

В основних бурякосійних районах у першій половині вересня цукровий буряк ще росте, збільшується його маса, нагромаджується цукор, а в західних районах України в теплу погоду і при тривалій осені він вегетує ще й на початку жовтня. За даними науково-дослідних інститутів і дослідних станцій, приріст коренеплодів з 20 серпня по 20 вересня становить у середньому 96 г, а вміст цукру підвищується на 2,2%. Тому збиральні роботи планують так, щоб максимально використати збільшення маси коренеплоду і цукристості й вчасно закінчити збирання та вивезення урожаю [1, 2, 10, 16].

Щоб прискорити достигання і збирання цукрового буряка, за два-три тижні до збирання плантації обприскують регулятором росту (ГМК-натрію). Плантації буряку обробляють за допомогою штангових обприскувачів ПОМ-6ЗО-1, ОП-2000, ОМП-1200 і ОПШ-15. Обприскування цукрового буряку доцільніше проводити в прохолодну погоду, а в спеку - зранку чи надвечір. При цьому приріст урожаю цукрового буряку становить 20-30 ц/га, цукристість підвищується на 0,6-1,2%, вихід цукру - на 2,8-5,3 ц/га [10, 16].

Щоб забезпечити нормальну роботу цукрових заводів в основній зоні бурякосіяння України рекомендується збирати буряк з 20 вересня по 20 жовтня. У разі запізнення зі збиранням підмерзлі коренеплоди швидко загнивають у кагатах і вихід цукру внаслідок інверсії сахарози набагато зменшується.

За 10-15 діб до збирання проводять пошарове розпушування ґрунту на глибину 10-12 см. В останні роки на бурякових плантаціях працюють високопродуктивні комбайни зарубіжних фірм. Щоб забезпечити високоякісну роботу комбайнів, перед збиранням цукрового буряку доцільно звільнити поле від бур'янів.

Залежно від забезпеченості господарства бурякозбиральними машинами і транспортними засобами буряк збирають потоковим, перевалочним або потоково-перевалочним способами. За потокового способу викопані й обрізані коренеплоди комбайном навантажують у транспортні засоби і відвозять на приймальні буряко-пункти без ручного доочищення. Перевалочний спосіб відрізняється від потокового тим, що буряк розвантажують на краю поля і кагатують. Потім залежно від ступеня забрудненості його доочищають вручну або без доочищення і вивозять на цукрові заводи. За потоково-перевалочного способу автомашинами від комбайна буряк відвозять і складають у бурти на краю полів. Із буртів його відвозять на завод. Буряк, який відразу не вивезли на заводи, складають у великі кагати і вкривають вологою землею. У процесі зберігання коренеплоди швидко втрачають сухі речовини і цукор. З підвищенням температури посилюється їх дихання, внаслідок чого зменшується маса і вміст цукру. Пошкоджені та в'ялі коренеплоди погано зберігаються. За підвищеної температури буряка швидко розвивається суха гниль та інші хвороби. Зберігати буряк у кагатах потрібно за температури 0-2°С. Гичку цукрового буряка силосують окремо або з кукурудзою [2, 5, 10].

5.2.8. Вирощування в умовах зрошення

Цукровий буряк в умовах зрошення вирощують на півдні України, а також у Середній Азії, Казахстані, Киргизстані, Молдові, Росії.

За даними науково-дослідних установ, у посушливих районах на зрошуваних землях урожайність його досягає 600-800 ц/га і більше. На Брилівській дослідній сільськогосподарській станції Херсонської області середня врожайність цукрового буряка в умовах зрошення впродовж восьми років становила 712 ц/га.

На зрошуваних землях проводять вологозарядкові та вегетаційні поливи. Строки й норми поливів залежать від ґрунтово-кліматичних умов території. У південних районах України буряки потрібно поливати 3-5, а в посушливі роки - 5-6 разів. Поливна норма 600-800 м³/га води, під час дощування її зменшують до 400-600 м³/га. Найбільше вологи цукровий буряк потребує у липні-серпні.

Кращим попередником для цукрового буряка на зрошуваних землях є озимі, вирощувані по багаторічних травах, кукурудза на силос, зелений корм, ярі зернові [1, 2, 7, 10].

На півдні України на темно-каштанових ґрунтах і чорноземах південних під цукровий буряк вносять по 120-180 кг/га діючої речовини азотних і фосфорних добрив та 90-120 кг/га калійних. На засолених ґрунтах калійні добрива не вносять.

Стерню лущать лемішними лущильниками на глибину 12-14 см або дисковими - на 5-6 см. Вологозарядкові поливи потрібно проводити після лущення або перед чи після зяблевої оранки. Глибина зяблевої оранки залежно від типу ґрунту 25-40 см. Пізно восени ґрунт глибоко розпушують.

5.2.9. Вирощування на насіння

Умови вирощування маточного буряка впливають не лише на врожайність, а й на спадкові якості насіння. У кращих бурякогосподарствах (Верхняцькому елітно-насінницькому Черкаської області, Синявському Київської області, насінницьких господарствах Тернопільської області) збирають по 20-30 ц/га насіння. Середня ж його врожайність в Україні становить 16-18 ц/га.

Маточні посіви цукрового буряка потрібно розміщувати подалі від висадків і минулорічних посівів, оскільки вони можуть бути джерелом зараження хворобами і шкідниками. Проте бажано вирощувати їх недалеко від місця осінньо-зимового зберігання висадкових коренеплодів.

Посіви закладають після кращих удобрених попередників, зазвичай після озимої пшениці, що висівалася по удобреному зайнятому або чорному пару.

Сівба і техніка вирощування маточного буряка така ж, як і промислового. Відмінність у вирощуванні полягає лише в тому, що на маточних посівах під час проріджування в рядках залишають рослини на відстані 15 см одна від одної. У районах достатнього зволоження на час збирання маточного буряка густота його має бути 140-160 тис. рослин, а в районах нестійкого зволоження - 120-130 тис. рослин на 1 га [1, 2, 11].

Велике значення мають строки збирання коренів маточного буряка. Якщо корені збирають рано, збільшується кількість рослин, які на другий рік не утворюють квітконосних стебел. Збирання слід починати після того, як настане прохолодна погода (оптимальна середня добова температура повітря 7-8 °С).

В умовах України збирання коренів маточного буряка відбувається 15-20 жовтня. Застосовують механізоване роздільне збирання з обрізуванням листя косаркою КИР-1,5Б та наступним доочищенням від сухого листя. Для цього застосовують відповідно переобладнані бурякокомбайни. Викопаний буряк перевозять на кагатне поле, очищають від листя, не пошкоджуючи бруньок, вибраковують пошкоджені, дрібні та неправильно сформовані коренеплоди. Решту сортують на три групи за розміром - великі, середні, дрібні. Великі мають вагу понад 400 г, середні - 250-400, дрібні - 150-250 г. Корені з літніх посівів з масою менше ніж 70-80 г вибраковують.

Маточний буряк-висадки зберігають до весни у кагатах або траншеях заввишки 60-80 см і завширшки 90 см. Товщина земляного покриву траншеї становить 30-40 см. З похолоданням цей покрив збільшують до 110-120 см залежно від кліматичних умов району. Температура в кагаті чи траншеї під час зберігання повинна бути близько 2-3°С [1, 2, 11].

Агротехніка вирощування висадків. Урожайність насіння цукрового буряка значною мірою залежить від родючості ґрунту. Тому під висадки ґрунт обробляють і удобрюють так, як і промисловий. Під зяблеву оранку вносять органічні й мінеральні добрива [1, 2].

Маточні коренеплоди висаджують у ґрунт висадкосадильною машиною ВПУ-4. У районах нестійкого зволоження за звичайної агротехніки на підготовленій площі висадки садять у місцях перетину ліній маркера (70х70 см), що дає змогу розмістити на 1 га 20 тис. висадків. У районах достатнього зволоження висадки цукрового буряку садять за схемою 70х45 або 70х35 см. Встановлено, що урожайність насіння цукрового буряка збільшується і його посівні якості та продуктивні властивості не погіршуються під час садіння маточних коренеплодів невеликих розмірів.

Щоб бруньки висадків не пошкоджувалися заморозками, їх садять так, щоб головка коренеплоду була на 2 см нижче від поверхні ґрунту. Землю навколо висадженого коренеплоду ущільнюють, а його вкривають розпушеною землею до рівня поверхні ґрунту.

Маточний буряк висаджують у перший тиждень польових робіт і старанно доглядають за насадженнями. Як тільки позначаються рядки, розкривають розетки, розпушують міжряддя вздовж і впоперек напряму рядків культиваторами, потім додатково виполюють бур'яни і злегка підгортають коренеплоди. На початку цвітіння проводять пінцирування механічним чи хімічним способами. Пінцирування підвищує врожайність насіння на 1,5-3 ц/га і має важливе значення для північних районів: прискорює достигання насіння, підвищує його якість, збільшує розмір клубочків [1].

Після появи квітконосів висадки підживлюють повним мінеральним добривом із розрахунку 20-30 кг/га діючої речовини.

Клубочки цукрового буряка достигають нерівномірно. Ознаками достигання насіння є побуріння клубочків і білий борошнистий його злам.

Найкращим способом збирання насінників є валковий. Зрізані жаткою ЖУС-4,2 або ЖРС-4,9А рослини вкладають у валки на високу стерню. Через 4-8 діб підсохлі валки обмолочують комбайном. Після обмолоту насіння очищають на віялках-сортувалках, видаляють дрібне, щупле. Вологість насіння, яке закладають на зберігання, має бути не менше ніж 14 %. Насіння зберігають у мішках, складених у штабелі, або в засіках шаром до 1,5 м [1, 2].

Безвисадковий спосіб вирощування насіння цукрового буряка практикують у помірно теплих вологих районах з м'якими зимами та на зрошуваних землях півдня України, зокрема в Херсонській і Одеській областях. Він дає змогу уникнути великих затрат праці на збирання, очищення, зберігання і висаджування маточних коренеплодів. Попередниками для вирощування маточного буряка може бути горох, озимі ріпак чи ячмінь. Найкраще перезимовують рослини цукрового буряка при сівбі 1-20 липня під покривні культури (льон-довгунець, люпин). Насіння висівають рядковим способом з міжряддям 70 см при нормі висіву однонасінних сортів 15, а багатонасінних - 20 кг/га на глибину 4-6 см. До початку зими на рослинах розвивається по 5-6 пар листочків. Для кращої перезимівлі посівів їх не проривають, а восени після зниження температури до 5°С рослини прикривають (підгортають) шаром ґрунту до 10 см. Навесні висадки підживлюють мінеральними добривами з розрахунку 40 кг/га діючої речовини азотних і по 30-40 кг/га фосфорних і калійних. Догляд за висадками буряка полягає в розпушуванні міжрядь і пінцируванні рослин. Насіння збирають так само, як і під час вирощування маточного буряка на насіння [2].