3.3.3 Система добрив

При побудові системи живлення кукурудзи необхідно враховувати агрокліматичні умови вирощування, тип ґрунту, ступінь його забезпечення рухомими формами поживних речовин, а також фізіологічні потреби  рослин в окремих мікроелементах живлення протягом всього вегетаційного періоду.

Враховуючи відсутність органічних добрив, компенсація виносу врожаєм азоту, фосфору і калію буде проходити лише за рахунок мінеральних добрив. Норми їх внесення необхідно оптимізувати відповідно до витрат елементів живлення на формування 1 т зерна та побічної продукції. Рівень застосування фосфорних добрив повинен забезпечувати зрівноважений баланс,  азотних і калійних – відповідно  на 70-80% і 50-60% компенсувати їх винос врожаєм основної і побічної продукції, а на перспективу – досягнення позитивного та бездефіцитного балансу поживних речовин.

Поглинання поживних речовин більш повно проходить при вирівняному співвідношенні між азотом, фосфором і калієм або з невеликою перевагою азоту і фосфору над калієм. Оптимальною дозою мінеральних добрив, з урахуванням їх окупності, наприклад, в зоні Степу є N₆₀Р₆₀К₃₀. Використання мінімальної їх кількості (N₃₀Р₃₀К₂₀) призводить до деякого зниження продуктивності культури порівняно з оптимумом і зумовлює порушення балансу поживних речовин у ґрунті. Найбільший приріст врожаю зерна від застосування підвищених доз добрив (N₉₀Р_60-90К₆₀) забезпечують  в цій зоні середньостиглі та середньопізні гібриди, тимчасом як скоростиглі – доцільно вирощувати на фоні помірних доз (табл. 3.3).

Щодо строків внесення добрив, перевагу слід надавати їх застосуванню під основний обробіток ґрунту. У несприятливі за зволоженням роки внесення добрив під оранку найбільш ефективне. При достатній вологозабезпеченості ефективність добрив не залежить від строків внесення. Весною їх краще вносити не врозкид під культивацію, а на глибину 10-12 см культиваторами-рослинопідживлювачами, або іншим знаряддям. Локалізація добрив дає можливість при економії туків на 30-40% отримувати такі ж прирости врожаю, як і при підвищених дозах.

Дози добрив коригують за ступенем забезпечення ґрунту рухомими формами поживних речовин. При цьому необхідно враховувати і високу  здатність   кореневої   системи  рослин задовольняти  свої потреби за рахунок поживних елементів. Так, при підвищеній забезпеченості рухомими сполуками фосфору і калію рівень застосування відповідних добрив можна зменшити на 30%, а при високому – обмежитись тільки припосівним їх внесенням, що забезпечує економічний ефект при мінімальних витратах. (детальніше: Інтенсифікація технологій вирощування кукурудзи на зерно – гарантія стабілізації урожайності на рівні 90-100 ц/га (практичні рекомендації) / Черенков А.В., Циков В.С., Дзюбецький Б.В., Шевченко М.С. та ін. – 31 с.).

Таблиця 3.3 - Оптимальні дози мінеральних добрив при вирощуванні

кукурудзи в різних зонах

Дози внесення фосфору, калію і магнію визначаються за формулою:

                                                                            (3.1)

де      ДУ P, K, Mg - доза добрива в кг діючої речовини;

ОУ - очікувана врожайність основного продукту, ц / га;

В - винос поживних елементів з урожаєм, кг / ц;

БПО - балансовий показник в залежності від забезпеченості грунту поживними елементами (підвищення або зниження доз залежно від грунтового аналізу), кг / га;

СОУ - вміст поживних елементів в органічному добриві, внесеному під дану культуру, кг / га;

ЭМУ - еквівалент мінерального добрива (кількість поживних елементів, внесених в оптимальний термін, для досягнення такої ж врожайності, як і з внесеним кількістю органічних добрив) [3].

Із добрив доцільніше використовувати складні (нітрофоску, нітроамофоску, нітрофос). Вони забезпечують прирости врожаю на 1-2 ц/га вищі, ніж еквівалентна кількість простих туків. Перспективними і технологічними є рідкі комплексні (РКД) та азотні добрива (рідкий аміак, аміачна вода, КАС).