3.3.2 Обробіток ґрунту

Обробіток ґрунту є одним з базових та найбільш витратних елементів технології вирощування кукурудзи. За допомогою основного обробітку ґрунту регулюється водний, температурний, поживний, повітряний режими та вологоємкість ґрунту, що особливого значення набуває в посушливих умовах вирощування.

Мета обробітку ґрунту під кукурудзу полягає в тому, щоб створити сприятливі умови для її розвитку й забезпечити оптимальний водно- повітряний і поживний режими ґрунту. Тому відповідні заходи повинні бути спрямованими на виконання всіх необхідних вимог. Обробіток ґрунту повинен забезпечувати:

- розпушення ґрунту в орному і підорному шарах з метою усунення ущільнень його, що повинно забезпечити безперешкодне проникнення в нього корінців у відповідних горизонтах;
- гомогенну структуру ґрунту оптимальної агрегації;
- рівномірний розподіл в орному шарі органічних залишків попередника і проміжних культур;
- провокацію насіння бур'янів до проростання і їх знищення в процес обробітку ґрунту;
- збереження ґрунтової вологи, поглинання й збереження ґрунтом опадів, запобігання виникнення водної й вітрової ерозій;
- достатньо рівну поверхню поля для якісної сівби зернових.

Система обробітку ґрунту перебуває в тісному взаємозв'язку з конкретними ґрунтово-кліматичними умовами місцевості вирощування кукурудзи. Ухвалювати рішення щодо технології основного й передпосівного обробітку треба з урахуванням конкретних ґрунтових і погодних умов, технічних можливостей господарства і строку проведення сівби.

Розрізняють три системи обробітку ґрунту: традиційну (в основі якої лежить плужний обробіток), ґрунтозахисну або консервуючу (мінімальну) і нульову (пряма сівба без обробітку ґрунту) (рис. 3.1) [3].

Рисунок 3.1 - Агротехнічні прийоми і робочі проходи при різних способах обробітку ґрунту

Традиційний обробіток ґрунту під кукурудзу складається із основного і передпосівного. Основний обробіток ґрунту починається з лущення стерні чи поверхневого обробітку та оранки. Після зернових попередників перед оранкою необхідно якісно подрібнити рослинні рештки, рівномірно розподілити їх по площі поля і мілко загорнути у ґрунт. Кукурудза має підвищені вимоги до аерації ґрунту, оптимальні параметри якої забезпечує традиційна глибока оранка (на 25-27 см) або енергоощадний безплужний чизельний обробіток [1-4].

Кращий енергетичний і ґрунтозахисний ефект забезпечує чизельний обробіток,  при проведенні якого заощаджується 10-12 кг/га пального, експлуатаційні витрати скорочуються майже вдвічі, витрати праці –  на 31 %, енергоємність знижується в 1,4 рази (табл. 3.2).

Традиційний і консервуючий обробітки ґрунту відрізняються в основному використанням плуга або відмовою від нього. В обох способах обробітку використовуються варіанти з передпосівним обробітком і без нього.

Таблиця 3.2 -  Урожайність зерна кукурудзи залежно від способів обробітку ґрунту та строків внесення добрив, ц/га [1]

При консервуючому обробітку розрізняють сівбу у мульчу із проміжних культур або в мульчу із залишків попередника. В господарствах з високою культурою землеробства, де використовують інтегровану систему контролювання бур'янів, під кукурудзу проводять мілкий обробіток на глибину 12-14 см. Останніми роками поширення набула ґрунтозахисна енергозбережна технологія прямої сівби кукурудзи без обробітку ґрунту – «No-Till» [3, 5].

На якісно оброблених з осені та вирівняних весною полях можна виключити одну ранньовесняну культивацію, обмежившись передпосівною.

На полях з підвищеною засміченістю багаторічними бур'янами в допосівний період провести дві культивації  зябу:  першу – на глибину 8-10 см, передпосівну – на глибину загортання насіння кукурудзи (5-7 см).

На незораних з осені площах доцільно навесні проводити обробіток ґрунту важкими дисковими знаряддями або протиерозійними культиваторами на глибину 12-14 см, з наступною культивацією КПС-4, УСМК-5,4 в агрегаті з зубовими боронами, для створення у верхньому шарі ґрунту дрібногрудочкуватої структури з метою збереження вологи.

Зазначимо, що чим краще налагоджене очищення полів від бур'янів навесні у допосівний період, тим менше зусиль і засобів доведеться витрачати при догляді за посівами [6]. (дивись  Паламарчук В.Д., Поліщук І.С., Каленська С.М., Єрмакова Л.М. Біологія та екологія сільськогосподарських  культур. с. 446 – 449).