1.4.2 Полягання посівів зернових

Полягання зернових посівів культур призводить до великих втрат врожаю, бо воно спричиняє проростання насіння, осипання зерна та низьку якість збирання.

Боротьба з поляганням посівів здійснюється за допомогою агротехнічних заходів – виведення стійких до полягання сортів та обробки посівів ретардантами. Під поляганням стеблостою розуміють такий його стан, коли під впливом несприятливих явищ погоди (дощ, вітер, мокрий сніг і т.ін.), що механічно впливають на рослини, стеблостій в тій чи іншій мірі нахиляється до землі і не повертається у вертикальне положення відразу ж після припинення дії цих явищ.

Головною причиною полягання посівів є сильні дощі та вітер, які механічно впливають на рослини. Інтенсивність полягання посівів залежить від декількох факторів: фази розвитку рослин, густоти посівів, висоти рослин, сортових відзнак, агрометеорологічних умов та агротехнічних заходів. 

Поле з полеглими рослинами пшениці

Стійкість рослин до полягання знаходиться у прямій залежності від середньої температури повітря, амплітуди температури повітря, нестачі насичення повітря вологою та у зворотній залежності – від кількості опадів, кількості днів з опадами, гідротермічного коефіцієнту Г.Т. Селянінова. Найменшу стійкість стеблостою до полягання мають зернові культури в роки з підвищеною вологозабезпеченістю та зниженим температурним режимом. Втрати врожаю від полягання посівів сягають від 10 до 30 %.

Зменшення врожаю під впливом полягання відбувається через скорочення кількості і зменшення маси зерен, а також втратами зерна при збиранні.

Інтенсивність полягання посівів залежить від декількох факторів: фази розвитку рослин, гущини посівів, висоти рослин, сортових відзнак, агрометеорологічних умов та агротехнічних заходів.

За показник стійкості рослин до полягання беруть висоту рослин та густоту стеблостою бо інші параметри в полі не визначаються або визначаються дуже рідко.

Дослідженнями встановлено, що якщо у фазі вихід у трубку у озимої пшениці кількість стебел не перевищувала 600 на один м², а у ярого ячменю – 700, то рослини не полягають або полягають слабко. Збільшення гущини посівів збільшує імовірність полягання. Значно полягають посіви при гущині більше 1300 стебел на м² (табл.1.23).

Після виходу у трубку озимої пшениці та ярого ячменю на міру полягання посівів починає впливати висота рослин. Найбільше впливає на розміри площ полягання висота рослин від колосіння до молочної стиглості. Якщо висота стеблостою ячменю в цей період менше 70 см, а пшениці – менше 90 см, то полягання посівів не буде.

Якщо густота менше 600 стебел на м², то посіви практично не полягають, або полягають слабко. Із збільшенням густоти стеблостою збільшується імовірність полягання озимої пшениці та його інтенсивність. При густоті посівів 1300 стебел на 1 м² посіви сильно полягають у більшості випадків (детальніше - Польовий А.М. Сільськогосподарська метеорологія.-с. 462 – 470).

В боротьбі з поляганням найбільш ефективним є створення сортів з покращеною морфолого-анатомічною структурою стебла, який має скорочену довжину та підвищену міцність двох нижніх надземних між вузлів.

На виповненість зерен озимої пшениці впливають агрометеорологічні умови в період їх утворення, наливу і дозрівання зерна. За умов надмірного зволоження в передзбиральний період біологічні втрати сухої речовини, яка запасена в зерні озимої пшениці, можуть сягати 25 – 30 %. Цьому сприяє явище «стікання» зерна. Виникнення явища «стікання» зерна зумовлюється підвищенням активності гідролітичних ферментів як під час дозрівання зерна, так і за досягнення тим повної стиглості. Явище «стікання» зерна спостерігається при сильних росах, дощах та туманах, а також при несвоєчасному зрошенні .