4.3.1 Попередники соняшнику
Чергування культур у сівозміні спрямоване на підвищення родючості ґрунту, знищення бур’янів, шкідників і хвороб без використання хімічних засобів і одержання високих урожаїв. Установлено, що при розміщенні посівів соняшнику на тому самому полі через 8-10 років можливість ураження хворобами і шкідниками майже повністю зникає, а через 4-5 років – призводить до значного ураження рослин шкідниками і хворобами (вовчок, гниль біла й сіра, несправжня борошниста роса та ін.), що зменшує врожайність і погіршує якість насіння. Через 8-10 років насіння вовчка втрачає схожість, а зачатки інфекції у ґрунті гинуть і рослини соняшнику наступного посіву не уражуються [3,4].
Кращі попередники для соняшнику ті, після яких у ґрунті залишається більше води і поживних речовин. У Степу найефективніші ланки сівозміни, де соняшник висівають після кукурудзи чи озимої пшениці, в Лісостепу – де опадів буває більше і в сівозміні вносять достатньо добрив, високі врожаї одержують при розміщенні соняшнику не тільки після озимої пшениці, а й після ячменю. Недоцільно висівати соняшник після суданської трави, цукрових буряків, а в Степу також після ячменю та вівса.
Цінність соняшнику як попередника для інших культур залежить від кліматичних умов його вирощування. У досить зволожених регіонах він дуже хороший попередник для озимих зернових, особливо для озимої пшениці. Пронизування ґрунту могутнім корінням соняшника створює для подальшої культури хороші умови для освоєння великого ґрунтового обсягу. Соняшник залишає на полі близько 7 т / га сухої органічної маси рослинних залишків, які необхідно негайно подрібнити і закласти в ґрунт для можливості використання поживних речовин наступною культурою. Рослинні залишки багаті калієм і магнієм, тому, як правило, наступні культури не потребують калійних добривах. Разом з тим запаси вологи і інших поживних речовин, особливо азоту, після соняшнику вичерпані. Він висушує ґрунт настільки, що в посушливих регіонах запаси вологи відновлюються тільки через 2 ... 3 роки.
В цих умовах Інститут олійних культур Української академії аграрних наук в Запоріжжі рекомендує наступне чергування культур в сівозміні [4].:
I. 1 - пар чистий; 2 - озима пшениця; 3 - озима пшениця; 4 - соняшник; 5 ячмінь ярий; 6 - кукурудза на силос; 7 - озима пшениця; 8 - кукурудза на зерно;
II. 1 - пар чистий; 2 - озима пшениця; 3 - соняшник; 4 - кукурудза на силос або зерно; 5 - озима пшениця; 6 - пар чистий; 7 - озима пшениця; 8 - озима пшениця; 9 - кукурудза на зерно; 10 - ярий ячмінь.
У регіонах з достатнім зволоженням можливі наступні включення соняшнику в сівозміни:
І. 1 - соняшник; 2 - озима пшениця; 3 озимий ячмінь; 4 - цукрові буряки; 5 - ярий ячмінь;
II. 1 - соняшник; 2 - ярий ячмінь; 3 - озима пшениця; 4 - картопля; 5 - тритикале;
III. 1 - соняшник; 2 - ярий ячмінь; 3 - озима пшениця; 4 - кукурудза на силос; 5 - озима пшениця;
IV. 1 - соняшник; 2 - ярий ячмінь; 3 - конюшина-трав'яна суміш; 4 - озима пшениця; 5 - ярий ячмінь.