4.2.3 Оцінка впливу погодних та кліматичних умов на врожай соняшника.
4.2.3.1 Оцінка впливу погодних умов на середню по району
врожайність соняшника
Е.К. Зоїдзе [8] встановлено, що найбільший вплив на середній врожай соняшника по району мають опади за період з вересня минулого року до дати сівби насіння у поточному році. Крім того, на врожай також впливають запаси продуктивної вологи та середня температура повітря за період від сходів до утворення другої пари листя, а також запаси вологи, сума опадів за період від другої пари листя до цвітіння та нестача насичення повітря вологою за період цвітіння – дозрівання. Рівняння регресії має вигляд:
(4.13)
де У – середня врожайність соняшнику по району, т/га; t1, W1, X1 – відповідно середня температура повітря, запаси продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту, мм, сума опадів за період сівба – сходи; t2 – середня температура повітря за період сходи – друга пара листя; Х2 – сума опадів за період друга пара листя – цвітіння; d – нестача насичення повітря вологою за період цвітіння – дозрівання; Х3 – сума опадів за період з вересня минулого року до дати сівби у поточному році.
За цим рівнянням у кожному конкретному році розраховується можливий середній по району врожай соняшника, потім по табл. 4.9 оцінюється міра сприятливості погодних умов для формування врожаю.
Таблиця 4.9 – Шкала оцінки сприятливості погодних умов для формування середнього по району врожаю соняшника
Розрахований врожай соняшника |
Оцінка міри сприятливості погодних умов |
менше 0,7 |
Дуже несприятливі умови |
0,7 – 1,1 |
Несприятливі умови |
1,2 – 1,6 |
Середні умови |
1,7 – 2,2 |
Сприятливі умови |
більше 2,2 |
Дуже сприятливі умови |
4.2.3.2 Оцінка формування продуктивності соняшнику в Україні за допомогою математичного моделювання.
Для оцінки продуктивності соняшнику використана прикладна динамічна модель А.М. Польового, яка призначена для агрометеорологічних розрахунків і описує процеси фотосинтезу, дихання, росту. Модель містить п'ять блоків (рис. 4.9): блок вихідної інформації; блок радіаційного і водно-теплового режимів; блок дихання; блок фотосинтезу; блок росту [9].
Блок радіаційного і водно-теплового режимів. Поглинання посівом фотосинтетичної активної радіації розраховується за формулою: (4.14)
- поглинання сонячної радіації , кал/(см2/хв.); С = 0,5 – емпірична постійна величина; LAI – площа листя, м2/м2.
Потік ФАР на верхню межу посіву визначається за формулою:
(4.15)
де Q – сумарна сонячна радіація, кал/(см/добу).
Сумарна сонячна радіація розраховується за формулою Сівкова:
(4.16)
де S – тривалість сонячного сяйва , год.; h0 – полуденна висота Сонця.
Функція впливу температури повітря на інтенсивність фотосинтезу так звана «температурна крива фотосинтезу» визначається як
(4.17)
Рисунок 4.9 – Блок-схема математичної моделі водно-теплового режиму та
продуктивності соняшнику.
де - температурна крива фотосинтезу; tn – температура повітря, 0С;
– початкова межа оптимальної температури; – верхня межа оптимальної температури; – нижня межа оптимальної температури;
- максимальна температура процесу фотосинтезу [9].
Зміни запасів вологи в ґрунті W по декадах визначається за рівнянням водного балансу:
(4.18)
де Q – сума опадів за декаду, мм; X – норма вегетаційного поливу, мм; Vw - витрати ґрунтових вод в зону аерації, мм; E – сумарне випаровування, мм; Uw- інфільтрація атмосферних опадів, мм.
Випарність визначається за допомогою середнього за декаду дефіциту вологості повітря :
(4.19)
де n – число днів у розрахунковій декаді.
Сумарне випаровування визначається за формулою:
(4.20)
де W H.B. - найменша вологоємність, мм; W В.З. - волога в'янення, мм;
n- безрозмірний параметр, що залежить від виду та фази розвитку рослин.
Блок фотосинтезу. Сумарний фотосинтез посіву на одиницю площі посіву за світлий час доби визначається за формулою [9]
(4.21)
де Ф j - сумарний фотосинтез посіву, г м-2 доб-1 ; - коефіцієнт для перерахунку в одиниці сухої маси, г мг-1СО2; - інтенсивність фотосинтезу одиниці площі листя в реальних умовах середи , мгСО2 дм-2 , яка находиться з виразу:
(4.22)
де аф - онтогенетична крива фотосинтезу; - температурна крива фотосинтезу; - вологозабезпеченість, %; Ф0- інтенсивність фотосинтезу при оптимальних умовах тепло - та вологозабезпеченості та реальних умовах освітленості, мгСО2 дм-2 г-1 .
Онтогенетична крива фотосинтезу – це одновершинна крива, що описується виразом:
(4.23)
де параметр а вираховується за формулою:
(4.24)
де ТS2 – сума ефективних температур наростаючим додаванням; - сума ефективних температур, при якої спостерігається максимальна інтенсивність фотосинтезу листя; =0,5 – початкова інтенсивність фотосинтезу по відношенню до максимально можливого значення на початок вегетації при TS2=2. Функції нормовані й змінюються від 0 до 1[9].
Інтенсивність фотосинтезу листя описується формулою:
(4.25)
де Ф max- інтенсивність фотосинтезу листя при світловому насиченні та нормальної концентрації СО2 в атмосфері, мгСО2/ дм2 г; aф- початковий нахил світлової кривої фотосинтезу, мгСО2/ дм2 г1 /(Вт).
Для кількісного опису залежності фотосинтезу не тільки від щільності потоку ФАР, але і від вмісту СО2 в атмосфері розглядають величину Фмах як функцію концентрації СО2 [9]
(4.26)
де – початковий нахил вуглецевої кривої фотосинтезу; Со – концентрація СО2 в атмосфері.
Блок дихання. Витрати на дихання поділяються на дихання, пов'язане з підтриманням структури тканин і на дихання, пов'язане із зростанням [9]
(4.27)
де R - інтенсивність дихання, г/ м2 доб.; C1 - коефіцієнт дихання підтримання, г/ г-1 доб.; C2 - коефіцієнт , що характеризує витрати, які пов'язані з ростом, безрозмірний; аR - онтогенетична крива дихання.
Блок росту. Приріст біомаси посіву визначається остатком між сумарним фотосинтезом посіву та витратами на дихання [9]
(4.28)
Ріст окремих органів рослин протягом вегетаційного періоду описується системою рівнянь:
(4.29)
де mi- суха біомаса i-го органу рослин, г/м2;
- ростова функція вегетаційного періоду, що характеризує розподіл «свіжих» асимілятів, безрозмірна ;
vi- ростова функція репродуційного періоду, що визначає перетікання «старих», раніше запасених асимілятів при старінні рослини з вегетативних органів у репродуктивні, безрозмірна;
l - листя, s - стеблини, r - коріння, p - насіння.
Динаміка площі асимілюючої поверхні визначається з рівнянь [9]
(4.30)
(4.31)
де - питома поверхнева площа листя , г/ м 2 ; kn - параметр, що характеризує частку життєдіяльних структур в загальній біомасі листя, безрозмірний.
За допомогою моделі отримані агрокліматичні показники росту, розвитку та формування врожаю соняшнику в Лісостеповій та Степовій зонах України [4].
Встановлено, що сума ефективних температур за період вегетації від сходів до достигання (табл. 4.10) для соняшнику становить в Лісостепу 1307 °С, а в Степу вона дорівнює 1349 °С, розраховані суми температур по основним періодам вегетації.
Таблиця 4.10 – Агрокліматичні показники температурного режиму та теплозабезпеченості соняшнику по періодам вегетації в Степу та Лісостепу України
ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЇ |
|||||||||
I сівба – сходи |
ІІ сходи - утворення суцвіть |
IIІ утворення суцвіть - цвітіння |
IV цвітіння - достигання |
V сходи – достигання |
|||||
Показники теплозабезпеченості, °С |
|||||||||
Середня |
Сума еф. темпе-ратур |
Серед-ня |
Сума еф. темпе-ратур |
Серед-ня |
Сума еф. темпе-ратур |
Серед-ня |
Сума еф. темпе- |
Серед-ня |
Сума еф. температур |
Степ |
|||||||||
14,1 |
91 |
18,0 |
412 |
20,8 |
329 |
21,5 |
518 |
19,2 |
1349 |
Лісостеп |
|||||||||
14,1 |
97 |
17,6 |
415 |
20,8 |
310 |
20,0 |
486 |
18,6 |
1307 |
З табл.4.11 видно, що волого-тепловий режим в Степу створює вологозабезпеченість соняшнику, яка оцінюється як задовільна
(0,64 від. од.), ненабагато краща вона й в Лісостепу України.
Таблиця 4.11 – Агрокліматичні показники режиму зволоження та вологозабезпеченості соняшнику по періодах вегетації в Лісостеповій і Степовій зонах України
ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЇ |
||||||||
I |
ІІ |
IIІ утворення суцвіть - цвітіння |
IV |
V сходи – достигання |
||||
Показники зволоження |
||||||||
Сума опадів, |
Сума опадів, |
Сума опадів, |
Сума опадів, |
Сума опадів, |
Сума дефіцитів, |
Волого споживання, |
Волого |
Вологозабез- |
Степ |
||||||||
19 |
83 |
48 |
57 |
188 |
773 |
274 |
425 |
0,64 |
Лісостеп |
||||||||
22 |
91 |
67 |
81 |
239 |
799 |
292 |
439 |
0,67 |
Таким чином агрокліматичні умови Степової зони сприятимуть формуванню врожаю насіння соняшника 15 ц/га, а в Лісостеповій –
18 ц/га (табл. 4.12)
Таблиця 4.12 – Фотосинтетична продуктивність соняшнику в Лісостеповій та Степовій зонах України
Показники фотосинтетичної продуктивності |
||||
Площа листя в період |
Максимальний |
Загальна біомаса |
ЧПФ в період |
Врожай, |
Степ |
||||
2,6 |
129,3 |
499 |
49,7 |
14,6 |
Лісостеп |
||||
3,6 |
168,7 |
651,3 |
55,3 |
18,1 |
Агрокліматичні дані були взяті з агрокліматичних довідників Одеської, Миколаївської, Херсонської, Сумської, Кіровоградської, Київської, Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Вінницької, Запорізької, Луганської областей. Формування врожаю соняшнику було розглянуто з урахуванням агротехніки вирощування, а також сортів і гібридів в період з 1986 по 2005 рр.