4.2.3 Оцінка впливу погодних та кліматичних умов  на врожай соняшника.

 

4.2.3.1 Оцінка впливу погодних умов на середню по району
      врожайність соняшника

 

Е.К. Зоїдзе [8] встановлено, що найбільший вплив на середній врожай соняшника по району мають опади за період з вересня минулого року до дати  сівби насіння у поточному році. Крім того, на врожай також впливають запаси продуктивної вологи та середня температура повітря за період від сходів до утворення другої пари листя, а також запаси вологи, сума опадів за період від другої пари листя до цвітіння та нестача насичення повітря вологою за період цвітіння – дозрівання. Рівняння регресії має вигляд:

               (4.13)

де У – середня врожайність соняшнику по району, т/га;  t1, W1, X1 – відповідно середня температура повітря, запаси продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту, мм, сума опадів за період сівба – сходи; t2 – середня температура повітря за період сходи – друга пара листя; Х2 – сума опадів за період друга пара листя – цвітіння; –  нестача насичення повітря вологою за період цвітіння – дозрівання; Х3 – сума опадів за період з вересня минулого року до дати сівби у поточному році.
За цим рівнянням у кожному конкретному році розраховується можливий середній по району врожай соняшника, потім по табл. 4.9 оцінюється міра сприятливості погодних умов для формування врожаю.

Таблиця 4.9 – Шкала оцінки сприятливості погодних умов для формування середнього по району врожаю соняшника

 

Розрахований врожай соняшника

Оцінка міри сприятливості погодних умов

менше 0,7

Дуже несприятливі умови

0,7 – 1,1

Несприятливі умови

1,2 – 1,6

Середні умови

1,7 – 2,2

Сприятливі умови

більше 2,2

Дуже сприятливі умови

 

4.2.3.2 Оцінка формування продуктивності соняшнику в Україні за допомогою математичного моделювання.

 

Для оцінки продуктивності соняшнику використана прикладна динамічна модель А.М. Польового, яка призначена для агрометеорологічних розрахунків і описує процеси фотосинтезу, дихання, росту. Модель містить  п'ять  блоків (рис. 4.9): блок вихідної інформації; блок радіаційного і водно-теплового режимів; блок дихання;  блок фотосинтезу; блок росту [9].
Блок радіаційного і водно-теплового режимів.  Поглинання посівом фотосинтетичної активної радіації розраховується за формулою:                                       (4.14) 
- поглинання сонячної радіації , кал/(см2/хв.);  С = 0,5 – емпірична постійна величина; LAI – площа листя, м22.
Потік ФАР на верхню межу  посіву визначається за формулою:
(4.15)
де Q – сумарна сонячна радіація, кал/(см/добу).         
Сумарна сонячна радіація розраховується за формулою Сівкова:
                         (4.16)

 де S – тривалість сонячного сяйва , год.; h0 – полуденна висота Сонця. 
Функція впливу температури повітря на інтенсивність фотосинтезу так звана «температурна крива фотосинтезу» визначається як
(4.17)

 

Рисунок 4.9 – Блок-схема математичної моделі водно-теплового режиму та

продуктивності соняшнику. 

 

 

де   - температурна крива фотосинтезу;  t– температура повітря, 0С; 
– початкова межа оптимальної температури;  – верхня  межа оптимальної температури;  – нижня  межа оптимальної температури; 
-  максимальна температура процесу фотосинтезу [9]. 
Зміни запасів вологи в ґрунті W по декадах визначається за рівнянням водного балансу: 
            (4.18)
де Q – сума опадів за декаду, мм; X – норма вегетаційного  поливу, мм; Vw    - витрати ґрунтових вод в зону аерації, мм;  E – сумарне випаровування, мм; Uw-  інфільтрація атмосферних опадів, мм.
Випарність визначається за допомогою середнього за декаду дефіциту вологості повітря :
                                    (4.19)

де n – число днів у розрахунковій декаді.
Сумарне випаровування визначається за формулою:

                                        (4.20)

де W H.B. - найменша вологоємність, мм; W В.З. - волога в'янення, мм;
n- безрозмірний параметр, що залежить від виду та фази розвитку рослин.
Блок фотосинтезу. Сумарний фотосинтез посіву на одиницю площі посіву за світлий час доби визначається за формулою [9]

                                                                    (4.21)

де    Ф   -   сумарний фотосинтез посіву, г м-2 доб-1 ;   -   коефіцієнт для перерахунку в одиниці сухої маси, г мг-1СО2;      - інтенсивність фотосинтезу одиниці площі листя в реальних умовах середи , мгСО2 дм-2 , яка находиться з виразу:
(4.22) 
де  аф   -  онтогенетична крива фотосинтезу;  -    температурна крива фотосинтезу;   - вологозабезпеченість, %;       Ф0- інтенсивність фотосинтезу при оптимальних умовах  тепло - та вологозабезпеченості та реальних умовах   освітленості, мгСО2 дм-2 г-1 .
Онтогенетична крива фотосинтезу – це  одновершинна крива,  що описується виразом:
(4.23)
де параметр а вираховується за формулою:
(4.24)
де ТS– сума ефективних температур наростаючим додаванням;  - сума ефективних температур, при якої спостерігається максимальна інтенсивність фотосинтезу листя;  =0,5 – початкова інтенсивність  фотосинтезу по відношенню до  максимально можливого значення на початок вегетації при TS2=2. Функції  нормовані й  змінюються від 0 до 1[9].
Інтенсивність фотосинтезу листя описується формулою:

                                                                               (4.25)

де    Ф max- інтенсивність  фотосинтезу листя при світловому насиченні та нормальної  концентрації СО2 в атмосфері, мгСО2/ дм2 г;         aф-    початковий нахил  світлової  кривої фотосинтезу, мгСО2/ дм2 г1 /(Вт).
Для кількісного опису залежності фотосинтезу не тільки від щільності потоку ФАР, але і від вмісту СО2 в атмосфері розглядають величину Фмах як функцію концентрації СО2 [9]
                             (4.26)
де  – початковий нахил вуглецевої кривої фотосинтезу;  Со – концентрація СО2 в атмосфері.
Блок дихання. Витрати на дихання поділяються на дихання, пов'язане з підтриманням структури тканин і на дихання, пов'язане із зростанням [9]
(4.27)
де  R   - інтенсивність дихання, г/ м2 доб.; C1   - коефіцієнт  дихання підтримання, г/ г-1 доб.; C2 - коефіцієнт ,  що характеризує витрати, які пов'язані з ростом, безрозмірний;       аR - онтогенетична крива дихання.                                                
Блок росту. Приріст біомаси посіву визначається остатком між сумарним фотосинтезом посіву та витратами на дихання [9]
(4.28)
Ріст окремих  органів рослин протягом  вегетаційного періоду описується системою рівнянь:
           (4.29)
де       mi- суха біомаса  i-го органу рослин, г/м2;
-  ростова функція вегетаційного періоду, що  характеризує розподіл  «свіжих» асимілятів, безрозмірна  ;
vi-  ростова функція репродуційного періоду, що визначає перетікання «старих», раніше запасених  асимілятів при старінні рослини з вегетативних органів у репродуктивні, безрозмірна;
  l  - листя,  - стеблини,   - коріння,   p - насіння.
Динаміка площі асимілюючої поверхні визначається з рівнянь [9]
         (4.30)
          (4.31)
де       -  питома поверхнева площа листя , г/ м 2 ;        kn - параметр,  що характеризує частку життєдіяльних структур в загальній біомасі листя, безрозмірний. 
За допомогою моделі отримані агрокліматичні показники росту, розвитку та формування врожаю соняшнику в Лісостеповій та Степовій зонах України [4]. 
Встановлено, що сума ефективних температур за період вегетації від сходів до достигання (табл. 4.10) для соняшнику становить в Лісостепу 1307 °С, а в Степу вона дорівнює 1349 °С, розраховані суми температур по основним періодам вегетації.

Таблиця 4.10 – Агрокліматичні показники температурного режиму та теплозабезпеченості  соняшнику по періодам вегетації в Степу та Лісостепу України

ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЇ

I  сівба – сходи

ІІ сходи - утворення суцвіть

IIІ утворення суцвіть  - цвітіння

IV  цвітіння - достигання

V сходи – достигання

Показники теплозабезпеченості,  °С

Середня
температура,

Сума еф. темпе-ратур

Серед-ня
температура

Сума еф. темпе-ратур

Серед-ня
температура

Сума еф. темпе-ратур

Серед-ня
темпера-тура,

Сума еф. темпе-
ратур,

Серед-ня
температура

Сума еф. температур

Степ

14,1

91

18,0

412

20,8

329

21,5

518

19,2

1349

Лісостеп

14,1

97

17,6

415

20,8

310

20,0

486

18,6

1307

 

З табл.4.11  видно, що волого-тепловий режим в Степу  створює вологозабезпеченість соняшнику, яка оцінюється як задовільна 
(0,64 від. од.), ненабагато краща вона й в Лісостепу України.

Таблиця 4.11 – Агрокліматичні показники  режиму зволоження та вологозабезпеченості  соняшнику по періодах вегетації в Лісостеповій і Степовій зонах України


ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЇ

I  
сівба – сходи

ІІ
сходи - утворення суцвіть

IIІ утворення суцвіть  - цвітіння

IV 
цвітіння - достигання

 

V сходи – достигання

Показники зволоження

Сума опадів,
мм

Сума опадів,
мм

Сума опадів,
мм

Сума опадів,
мм

Сума опадів,
мм

Сума дефіцитів,
мм

Волого споживання,
мм

Волого
потреба,
мм

Вологозабез-
печеність, 
відн.од

Степ

19

83

48

57

188

773

274

425

0,64

Лісостеп

22

91

67

81

239

799

292

439

0,67

 

Таким чином агрокліматичні умови  Степової зони  сприятимуть формуванню врожаю насіння соняшника   15 ц/га, а в Лісостеповій – 
18 ц/га (табл. 4.12)

Таблиця 4.12 – Фотосинтетична продуктивність  соняшнику в Лісостеповій та Степовій зонах України

Показники фотосинтетичної продуктивності

Площа листя в період
макс. розв.
SL, м2/м2

Максимальний
приріст біомаси
Δ M, г/м2

Загальна біомаса
на момент дозрівання
М, г/м2

ЧПФ в період
макс. розв.
г/м2

 

Врожай,
ц/га

Степ

2,6

129,3

499

49,7

14,6

Лісостеп

3,6

168,7

651,3

55,3

18,1

 

Агрокліматичні дані були взяті з агрокліматичних довідників Одеської, Миколаївської, Херсонської, Сумської, Кіровоградської, Київської, Харківської, Полтавської, Дніпропетровської, Вінницької, Запорізької, Луганської областей. Формування врожаю соняшнику було розглянуто  з урахуванням агротехніки вирощування, а також сортів і гібридів в період з 1986 по 2005 рр.