3.3.3 ЗАХОДИ ЩОДО ЗАХИСТУ ПОСІВІВ

3.3.3.1 Захист кукурудзи від бур’янів

При сучасному рівні потенційної засміченості орного шару більшості типів ґрунтів України вегетативними органами розмноження багаторічних бур'янів (250-850 тис. / га) і насінням однорічних (від 350-500 млн. шт. / га), які при середньому і високому забур’яненні посівів непродуктивно виносять з ґрунту за вегетаційний період  60-80 кг/га поживних речовин і 800-1000 т/га води. Генетичний потенціал кращих сортів і гібридів польових культур при цьому знижується на 30-50% і більше.

В аспекті подальшого зменшення механічного впливу на ґрунт, а також витрат гербіцидів важливу роль в землеробстві відіграє створення оптично щільних агрофітоценозів, здатних поглинути в процесі фотосинтезу 75-80% потоку фотосинтетично активної радіації сонця (ФАР) і пропустити до нижнього ярусу стеблестою лише 20-25% її кількості. За таких умов затінені бур’яни не встигають пройти світлову стадію розвитку, внаслідок чого перебувають у пригніченому стані і не утворюють життєздатного насіння. Проте, успішно запровадити цей перспективний напрямок контролю бур'янів у сучасних агрофітоценозах можна лише за умови суттєвого зміцнення ресурсної бази господарств, а також поліпшення їх інформаційного супроводження.

Для захисту від бур'янів посівів кукурудзи з високою енергоємністю освітленості нижнього ярусу стеблостою (0,40-0,50 кал/см2 до змикання міжрядь) необхідно застосовувати інтегрований захист, який поєднує в собі переваги науково обґрунтованого чергування вирощуваних культур у сівозміні, обробітку ґрунту і системи добрив, а також регламентованого використання хімічних засобів різного спектра дії.

На полях, засмічених коренепаростковими бур’янами, такими як осот (види), пирій повзучий, березка польова, латук дикий, латук татарський, молочай лозяний, необхідно восени або весною за 2-4 тижні до сівби культури внести гербіциди загальновинищуваної дії: раундап – 4,0-6,0 л/га, гліфосат – 4,0-5,0 л/га, гліфос Супер – 1,6-3,2 л/га, ураган – 3,0-6,0 л/га. Після внесення, 2-4 тижня не робити ніякого механічного обробітку для надходження діючої речовини гербіциду в корені бур’янів. Це кращий спосіб звільнити поля від коренепаросткових бур’янів, які в кількості 5 шт./м2 можуть знижувати врожайність культури до 50%.

Правильне застосування на посівах кукурудзи високо-ефективних гербіцидів ґрунтової і післясходової дії дає змогу відмовитись чи обмежитись мінімальною кількістю механічних заходів догляду за посівами. Чітке виконання регламенту застосування нових високоефективних гербіцидів є основною умовою отримання високих і стабільних урожаїв цієї культури.

До переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні на посівах кукурудзи, зареєстровано гербіциди різного спектра дії [2].

3.3.3.2 Заходи боротьби з шкідниками та хворобами

Найбільші шкідники у посівах зернової кукурудзи - стебловий кукурудзяний метелик та бавовникова совка. Велику потенційну загрозу цих шкідників обумовлює широкий ареал їх поширення та здатність накопичувати велику кількість представників виду за відповідних агрокліматичних умов.

Рисунок 3.1 - Стебловий кукурудзяний метелик (а) та його личинка (б, в) 

Пошкодження внутрішньої частини стебел і качанів кукурудзи спричиняє стебловий кукурудзяний метелик (Ostrinia nubilalis Hb.) (рис. 3.1).

 Метелик поширений у всій Євразії, в Україні зустрічається повсюдно, зона великої шкодочинності охоплює Лісостеп та північ Степу, найбільша шкодочинність - у західному Лісостепу. Рівень заселеності посівів і пошкодження кукурудзи стебловим метеликом в Україні в останні роки помітно виріс, у багатьох районах відзначено стовідсоткову заселеність посівів кукурудзи шкідником. Сприятливі умови для розвитку метелика складаються в районах із температурою в червні–серпні вище +20 °С і опадами в цей час близько 200 мм.

Шкідливість стеблового метелика визначається не тільки кількістю пошкоджених рослин, а й характером пошкоджень. Гусениці метелика пошкоджують усі органи кукурудзи, крім коренів: листя, стебла, волоті, качани. Пошкоджуючи стебла, гусениці перегризають судинно–волокнисті пучки і цим порушують живлення рослин.

 Пошкодження спричиняє затримку цвітіння і зменшення розмірів листків та міжвузлів. Пошкодження волоті погіршує запилення. Якщо ходи і камери гусениць охоплюють більшу частину кільця судинно–волокнистих пучків, то в місцях пошкоджень провідні пучки буде перервано, що порушує надходження поживних речовин до качанів, а дуже пошкоджені стебла легко переламуються.

Інтенсивність пошкоджень залежить від термінів посіву кукурудзи: найсильніше пошкодження буває, коли збігаються період масової яйцекладки і фаза цвітіння кукурудзи.

Зимують гусениці кукурудзяного метелика в стеблах пошкоджених рослин, у травні–червні заляльковуються. Літати метелики починають тоді, коли кукурудза викидає волоть. Самки відкладають яйця на нижній бік листків. Після виплодження гусениці якийсь час живуть на поверхні рослин і живляться паренхімою, а потім через піхву листків проникають усередину стебла, де живуть близько місяця. Гусениці пошкоджують листки, стебла, качани, волоть. По закінченні живлення гусениці залишаються зимувати у нижній частині пошкодженого стебла.

Втрати врожаю зерна від стеблового метелика вельми суттєві і в середньому становлять 12–15 % урожаю, а в роки масового розмноження можуть сягати 25 % і більше. Крім прямої шкоди, кукурудзяний метелик, ушкоджуючи рослини кукурудзи, створює сприятливі умови для поширення таких небезпечних захворювань, як пухирчаста сажка, фузаріоз і цвіль качана, що помітно збільшує втрати врожаю зерна. У результаті пошкодження рослин гусеницями ламаються стебла і ніжки качанів, це ускладнює механізоване збирання і спричиняє додаткові втрати урожаю. Економічний поріг шкодочинності стеблового метелика для кукурудзи на зерно становить 2–3 метелика на добу на феромонну пастку, обробка на 7–й день.

При масовому розмноженні шкідника доцільно застосовувати агротехнічні заходи, які сприяють зменшенню чисельності кукурудзяного метелика: збирання кукурудзи у стислі терміни на низькому зрізі (8–12 см); одразу ж після збирання подрібнення післязбиральних решток дискуванням у два сліди в перпендикулярних напрямах з наступним загортанням рослинних решток із зимуючими гусеницями; використання стійких гібридів кукурудзи, які менше пошкоджуються метеликом.

Хімічні заходи - обробка посівів інсектицидом в період від початку масового відкладання яєць самками стеблового кукурудзяного метелика з повторною обробкою через 15–20 діб. Біологічний метод - випуск трихограми на початку і в період масової яйцекладки шкідника (у 2–3 терміни по 100–200 тисяч екземплярів на 1 га).

Бавовникова совка (Helicoverpa armigera Hbn) (рис. 3.2) пошкоджує недозрілі зерна в качанах та поширена в зонах Лісостепу та Степу. В умовах Степу це небезпечний масовий шкідник кукурудзи. В останні роки чисельність і шкідливість бавовникової совки дуже зросла.

  Зимує лялечка в ґрунті на глибині 4–10 см. Навесні, в кінці квітня та на початку травня вилітають імаго, які після додаткового живлення спарюються і відкладають яйця на кормові рослини. Ембріональний розвиток триває близько 20 діб. Гусениці першого покоління з’являються в кінці травня - на початку червня і розвиваються на бур’янах або горосі й нуті. Друге покоління з’являється в липні і розвивається на кукурудзі.

Рисунок 3.2 - Метелик (а), гусениця (б) та лялечка (в) бавовникової совки 

На кукурудзі совка відкладає яйця на нитки жіночих суцвіть, її плодючість становить до 500 яєць. Одразу після вилуплення з яєць гусениці живляться нитками качанів, що спричиняє істотну недорозвиненість качана, а після першої линьки починають пошкоджувати і недозріле зерно, виїдаючи його вміст. У цей період гусениці постійно перебувають на качанах, під обгорткою. Заселення гусеницями сприяє зараженню качанів пухирчастою сажкою, у місцях пошкодження гусеницями качани дуже уражують фузаріоз і плісняві грибки. Після закінчення живлення гусениці виходять з–під обгорток, спускаються на землю і заляльковуються в поверхневому шарі ґрунту.

При плануванні розміщення посівів кукурудзи бажано уникати площ  заселених дротяником в кількості  більше 5 екз./м2. Підвищена чисельність цих та інших ґрунтових шкідників спостерігається на площах з недавнім (1-3 роки) вирощуванням багаторічних трав або після забур'янених попередників. Можливе пошкодження сходів кукурудзи піщаним мідляком, довгоносиками та іншими жуками, хімічний захист від них   виправданий   за  наявності 2 жуків на 1 м2. Проти лускокрилих у посівах цієї культури, зокрема проти стеблового метелика та бавовникової совки, на кукурудзі варто розширити обсяг застосування трихограми.

На посіви кукурудзи, після дозрівання ранніх ярих зернових культур, як правило, спостерігається інтенсивна міграція хлібної смугастої блішки. Для ліквідації осередків цього шкідника доцільно провести обприскування посівів піретроїдними або фосфорорганічними інсектицидами.

3.3.3.3 Заходи боротьби з хворобами

Розвиток рослини кукурудзи від проростання насіння до повної стиглості зерна проходить під тиском фітопатогенної мікрофлори — грибків, бактерій, вірусів, мікоплазм, які є невилучною частиною будь–якого агроценозу. Одні з цих збудників хвороб уражають тільки кукурудзу, інші мають широке коло рослин–живителів і паразитують на колосових, зернобобових і соняшнику, накопичуючись на полях навіть при дотриманні сівозмін. Рівень поширеності і шкідливості хвороб визначається багатьма чинниками, серед яких чи не найважливіший погодні умови, які можуть сприяти чи перешкоджати реалізації і поширенню інфекції.

 Чималу небезпеку для проростаючого насіння і сходів кукурудзи, особливо в північній частині України, становлять цвілеві гриби і фузарії, які дуже поширені в природі і здатні колонізувати органи багатьох культурних рослин.

 Дуже шкідливі для кукурудзи сажкові хвороби (летюча і пухирчаста сажки). Летюча сажка завдає найбільшої шкоди в південних регіонах, меншою мірою — в центральних і північних. Пухирчаста сажка, яка трапляється в усіх областях, найпоширеніша і завдає максимальної шкоди в центральному Степу та у південних районах Лісостепу. В інших районах вона набирає помітного розвитку лише в окремі роки, коли для неї складаються сприятливі погодні умови.

Розвиток стеблових гнилей кукурудзи дуже часто супроводжує висока чисельність шкідників (гусениць совок, стеблового метелика, шведської мухи), які в комплексі утворюють дуже небезпечну патосистему з чималими негативними наслідками для виробників.

 Протягом усієї вегетації на кукурудзі можуть розвиватися листкові хвороби: іржа, гельмінтоспоріоз, плямистості грибної, бактеріальної та вірусної природи. Зазвичай їх масове поширення спостерігається в зонах достатнього зволоження і в роки з великою кількістю опадів.

Широкий спектр фітопатогенів може спричиняти ураження качанів від молочної до повної стиглості зерна. В різних агрокліматичних зонах вирощування кукурудзи спостерігається домінування певних видів збудників. Фузаріоз качанів небезпечніший для кукурудзи в лісостепових областях, нігроспороз і сіра гниль, навпаки, дуже поширені у південних областях і невеликою мірою у північних.

 У період збирання та зберігання качани або обмолочене зерно кукурудзи можуть уражувати цвілеві гриби, дальший розвиток яких залежить насамперед від умов зберігання.

У середньому щороку хвороби кукурудзи спричиняють зниження урожаю до 25–30%, при цьому погіршують якість зібраного зерна і насіння. Попередження цих втрат, реалізація генетичного потенціалу гібридів за продуктивністю потребують зусиль виробників, спрямованих на збереження здоров’я рослин.