Полягання зернових посівів культур призводить до великих втрат врожаю, бо воно спричиняє проростання насіння, осипання зерна та низьку якість збирання.

Боротьба з поляганням посівів здійснюється за допомогою агротехнічних заходів – виведення стійких до полягання сортів та обробки посівів ретардантами. Зменшує втрати від полягання перебудова жаток та спеціальна підготовка полів з полеглими рослинами. Під поляганням стеблостою розуміють такий його стан, коли під впливом несприятливих явищ погоди (дощ, вітер, мокрий сніг і т.ін.), що механічно впливають на рослини, стеблостій в тій чи іншій мірі нахиляється до землі і не повертається у вертикальне положення відразу ж після припинення дії цих явищ. На гідрометеорологічних станціях відмічається площа з полеглими посівами у відсотках від загальної площі поля. Крім цього, також визначається інтенсивність полягання.

Інтенсивність полягання оцінюється у балах за шкалою:

– 5 балів – полягання відсутнє;

– 4 бали – слабке полягання, місцями (не більше 30 % площі поля);

– 3 бали – середнє полягання, не заважає машинному збиранню хлібів (31–60 %);

– 2 бали – сильне полягання, яке ускладнює збирання хлібів (більше 61% площі поля);

– 1 бал – дуже сильне полягання, посіви не придатні до збирання.

Головною причиною полягання посівів є сильні дощі та вітер, які механічно впливають на рослини. Інтенсивність полягання посівів залежить від декількох факторів: фази розвитку рослин, густоти посівів, висоти рослин, сортових відзнак, агрометеорологічних умов та агротехнічних заходів.

Стійкість рослин до полягання знаходиться у прямій залежності від середньої температури повітря, амплітуди температури повітря, нестачі насичення повітря вологою та у зворотній залежності – від кількості опадів, кількості днів з опадами, гідротермічного коефіцієнту Г.Т. Селянінова. Найменшу стійкість стеблостою до полягання мають зернові культури в роки з підвищеною вологозабезпеченістю та зниженим температурним режимом. Втрати врожаю від полягання посівів сягають від 10 до 30 %.

Зменшення врожаю під впливом полягання відбувається через скорочення кількості і зменшення маси зерен, а також втратами зерна при збиранні.

Інтенсивність полягання посівів залежить від декількох факторів: фази розвитку рослин, гущини посівів, висоти рослин, сортових відзнак, агрометеорологічних умов та агротехнічних заходів.

За показник стійкості рослин до полягання беруть висоту рослин та густоту стеблостою бо інші параметри в полі не визначаються або визначаються дуже рідко.

Дослідженнями встановлено, що якщо у фазі вихід у трубку у озимої пшениці кількість стебел не перевищувала 600 на один м², а у ярого ячменю – 700, то рослини не полягають або полягають слабко. Збільшення гущини посівів збільшує імовірність полягання. Значно полягають посіви при гущині більше 1300 стебел на м² (табл.1.23).

Після виходу у трубку озимої пшениці та ярого ячменю на міру полягання посівів починає впливати висота рослин. Найбільше впливає на розміри площ полягання висота рослин від колосіння до молочної стиглості. Якщо висота стеблостою ячменю в цей період менше 70 см, а пшениці – менше 90 см, то полягання посівів не буде. Збільшення висоти рослин збільшує імовірність полягання. У озимої пшениці висота рослин 100 см і більше спричиняє полягання до 100 % поля [7].

Таблиця 1.23 – Імовірність полягання посівів за різної густотою стеблостою у фазу виходу у трубку за О.Д. Пасечнюком)

Як було вказано вище, головною причиною полягання посівів є сильні дощі та їх кількість. У таких випадках інтенсивність полягання рослин характеризується їх стійкістю до полягання, тобто висотою, густотою стеблостою, довжиною міжвузля, товщиною стінки соломи і т. ін. Ці показники стеблостою до полягання визначаються агротехнікою вирощування та метеорологічними умовами попереднього періоду розвитку. Морфометричні показники стебел і стійкість їх до полягання значною мірою залежать від структури посіву, яка залежить від методів сівби( табл.1.20).

Як видно із табл.1.24 найвищу стійкість до полягання мають рядкові посіви з міжряддям 15 см та стрічкові посіви.

Дослідженнями Ф.О. Пруцкова встановлено, що полягання значною мірою обумовлюється збільшеними дозами азоту (N₁₂₀ P₈₀ K₈₀), а збільшення калійних добрив сприяє збільшенню стійкості до полягання (N₁₂₀ P₁₂₀ K₁₆₀)[9].

Крім того, зменшенню полягання високорослих пшениць сприяє застосування регуляторів росту, зокрема обробка туром, особливо при високому рівні ґрунтового зволоження.

Вплив агрометеорологічних умов осіннього періоду на полягання озимої пшениці майже не вивчено, але вважається, що врахувати їх неможливо. Тільки агрометеорологічні умови зимового періоду впливають на стійкість рослин озимої пшениці до полягання. Дослідження показали, що загибель більше 20 % рослин майже повністю виключає можливість полягання [7].

Таблиця 1.24 –Полягання посівів (%) озимої пшениці в залежності від методів сівби і фази розвитку та норм мінеральних добрив (за.М.І Гойсою і ін.)

Якщо загибель рослин становить менше 20 %, то полягання озимої пшениці оцінюється по густоті посіву у фазу виходу у трубку. Якщо гущина менше 600 стебел на м², то посіви практично не полягають, або полягають слабко. Із збільшенням густоти стеблостою збільшується імовірність полягання озимої пшениці та його інтенсивність. При гущині посівів 1300 стебел на 1 м² посіви сильно полягають у більшості випадків. При густоті посівів від 600 до 1300 стебел на 1м² прогноз полягання складається по середній за добу температурі повітря (табл.4.9) за період від виходу у трубку до цвітіння. Складання прогнозу полягання за температурою повітря починається з розрахування дати наступу фази колосіння, яка розраховується за сумами ефективних температур від дати виходу у трубку 312 °С (Миронівська 808) та 330 °С (інші сорти). Середня температура повітря при цьому визначається з синоптичного прогнозу погоди. Після розрахунків дати колосіння до неї додається середня багаторічна тривалість періоду колосіння – цвітіння і таким чином знаходиться дата цвітіння. Після цього розраховується середня температура повітря за період вихід у трубку – цвітіння і по табл.1.25 визначається імовірність полягання озимої пшениці. Якщо переваги нема ні одна градація, то у такому випадку об’єднуються дві суміжні градації.

В боротьбі з поляганням найбільш ефективним є створення сортів з покращеною морфолого-анатомічною структурою стебла, який має скорочену довжину та підвищену міцність двох нижніх надземних між вузлів.

Таблиця 1.25 – Імовірність полягання озимої пшениці за різних значень температури повітря

На виповненість зерен озимої пшениці впливають агрометеорологічних умов в період їх утворення, наливу і дозрівання зерна. За умов надмірного зволоження в передзбиральний період біологічні втрати сухої речовини, яка запасена в зерні озимої пшениці, можуть сягати 25 – 30 %. Цьому сприяє явище «стікання» зерна. Виникнення явища «стікання» зерна зумовлюється підвищенням активності гідролітичних ферментів як під час дозрівання зерна, так і за досягнення тим повної стиглості. Явище «стікання» зерна спостерігається при сильних росах, дощах та туманах, а також при несвоєчасному зрошенні. Дослідженнями Л.Д. Пасечної та С.М. Прищепова встановлено, що найменші втрати біологічного врожаю в умовах підвищеного зволоження є терміни збирання. Тривалість збирання врожаю не повинна перевищувати 3 – 5днів [9,12].

Тест до лекції 4 ч. 1.4.4.