На території Україні для культури цукрових буряків нараховується близько 40 фітофагів, але істотних збитків посівам цієї культури, зазвичай, завдає значно менше шкідливих комах. Серед шкідників сходів - кілька видів довгоносиків, бурякові блішки, щитоноски, бурякова крихітка, личинки коваликів, жуки й личинки піщаного мідляка, мертвоїди, личинки пластинчастовусих жуків тощо. До шкідників післясходового періоду вегетації цукрових буряків (після линяння кореня) відносять такі види: попелиця (листкова і коренева), клопи цикадкові, бурякова мінуюча міль, мухи й інші, а також шкідники з родини лускокрилих - підгризаючі і листогризучі совки, вогнівки, бурякова нематода, окремі представники ряду прямокрилих, мурашки тощо. Розглянемо умови розвитку найпоширеніших з них.

Довгоносики (рис. 5.17). Серед видів довгоносиків в Україні відомі: звичайний буряковий довгоносик (Bothynoderes punctiventris Germ.); сірий буряковий довгоносик (Tanymecus palliatus F.); чорний буряковий довгоносик (Psalidium maxillosum F.); східний буряковий довгоносик (Bothynoderes foveicollis Gebl.); смугастий буряковий довгоносик (Chromoderus fasciatus Moll.); білуватий буряковий довгоносик (Chromoderus declivis Ol.).

Більшість довгоносиків пошкоджує сходи: з’їдають сім’ядолі, надземну частину підсім’ядольного коліна і перші пари листків. Дуже пошкоджені рослини гинуть. Личинки об’їдають корінці, вигризають м’якуш коренеплодів, від чого рослини в’януть і засихають навіть при достатній вологості ґрунту. Шкодять жуки у квітні-травні, личинки - у травні-серпні.

Рис. 5.17. Звичайний буряковий довгоносик

Якщо обробка насіння виявилася неефективною і чисельність довгоносиків зросла до рівня, який може становити небезпеку для культури, рекомендована обробка препаратами на основі синтетичних піретроїдів [2].

Бурякова і лободова щитоноски (Cassida spp. L.) (рис. 5.18).

Жуки згризають м’яку зелену частину листків зверху, а личинки - знизу, залишаючи епідерму і скелетні жилки. 

Після підсихання шкірочка розривається, і в листку утворюються отвори різного розміру й форми. Фотосинтезуюча поверхня листка суттєво зменшується. Основна кормова рослина для жуків і личинок щитоноски лободової - лобода біла, з якої жуки і личинки переселяються на буряки, а для щитоноски бурякової - буряки й рідше лобода. Методи боротьби – агротехнічні та хімічні [2, 13].

Рис. 5.18. Бурякова щитоноска

Крихітка бурякова (Atomaria linearis Steph.) (рис. 5.19).

Шкідник має значне поширення. Особливо численний у західних областях України, в районах з підвищеною вологістю.

Жуки пошкоджують корінці й підземну частину стебла, вигризаючи з них ямки різного розміру. Рідше вони пошкоджують сім’ядолі, виїдаючи дрібні отвори. Пошкоджені рослини відстають у рості, гниють, що призводить до зрідження посівів.

Рис. 5.19. Бурякова крихітка

Заходи захисту: повне викопування коренеплодів і висадок цукрових буряків під час збирання врожаю; видалення залишків після збирання врожаю; глибока зяблева оранка; просторова ізоляція нового посіву цукрових буряків від минулорічних; застосування добрив. При небезпечній чисельності шкідника - 1,5 – 2,5 жука на 1 дм³ ґрунту (восени) або 20 жуків на 1 м рядка чи 300 жуків/м² потрібна передпосівна обробка насіння системними інсектицидами або внесення їх у рядки під час сівби буряків [2, 13].

Блішки бурякові (Chetocnema spp.) (рис. 5.20).

Жуки вигризають паренхіму зверху листка у вигляді круглих отворів, залишаючи шкірку. При більших пошкодженнях ці отвори зливаються у великі проміжки, від чого сім’ядолі і перші листки засихають, а якщо пошкоджена і точка росту, то рослина гине.

Блішки шкодять бурякам від появи сходів до утворення 2-х-3-х пар листків, а також влітку, коли відроджуються жуки нового покоління. Найбільшої шкоди бурякам жуки завдають навесні в ясну й суху погоду при поступовому підвищенні температури. Обприскування препаратами на основі дельтаметрину або іншими синтетичними піретроїдами забезпечує надійний захист. Гранульовані інсектициди, внесені в борозну для боротьби з ґрунтовими шкідниками, теж забезпечують захист від блішки [2, 13].

Рис. 5.20. Блішка бурякова звичайна

Ковалики та їхні личинки (дротянка) (Elateridae) (рис. 5.21).

Рис. 5.21. Жук та личинки дротянки

Цукрові буряки пошкоджують лише личинки (дротянки), які підгризають або перегризають підземні частини рослин - стебельця і корінці молодих сходів, і вгризаються у насіння. Такі ураження викликають загибель рослин й істотне зрідження посівів, особливо при сівбі малою нормою висіву. Пошкодження цими шкідниками коренеплодів може викликати їх загнивання. У деяких регіонах дротянка стала шкідником № 1. Сівозміни, що включають зернові, кукурудзу, кормові луки, збільшують проблему, так як личинки розмножуються в зернових і кормових культурах. Захисні заходи необхідно проводити при виявленні 5-ти личинок на 1 м² перед сівбою. Гранульовані інсектициди вносять під час сівби [2, 13].

Піщаний мідляк (Opatrum sabulosum L.) (дротянка несправжня) (рис. 5.22).

Шкідник поширений повсюдно, але найчисленніший на півдні степової зони - в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях. Жуки об’їдають листки і сім’ядолі, особливо навесні і на початку літа. Личинки мідляків, так само, як і личинки коваликів в’їдаються у підземні частини молодих рослин цукрових буряків та інших культур Проти жуків піщаного мідляка застосовують метод отруєних принад [2, 13].

Рис. 5.22. Піщаний мідляк

Пластинчатовусі (Scarabaeidae). Травневий хрущ (рис. 5.23).

Рис. 5.23. Травневий хрущ

Цукровим бурякам шкодять лише личинки хрущів. Вони об’їдають дрібні корінці і вигризають великі ямки на коренеплодах, а після перегризання центрального кореня вся рослина швидко в’яне без попереднього пожовтіння листків. Найбільш шкодочинні личинки останнього (третього) віку. Заходи захисту полягають у дотриманні сівозміни, знищенні бур’янів та обробці насіння дозволеними для протруювання інсектицидами [2, 13].

Крім того, до пластинчатовусів належить кравчик, або головач (Lethrus apterus Laxm.) (рис. 5.24).

Рис. 5.24. Кравчик (головач)

Жуки «зрізають» сходи буряків, знищуючи набагато більше рослин, ніж сама потреба для живлення жука або личинок [2, 13].

Бурякова листкова попелиця (Aphis fabae Scop.) (рис. 5.25).

Дорослі (безкрилі і крилаті) самки й личинки висмоктують сік з листків і стебел (насінників) буряків, заселяючи колоніями переважно нижню частину листка і верхівки стебел. Внаслідок пошкодження листок скручується, стає зморшкуватим, жовтіє і засихає. Якщо пошкоджуються стебла, припиняється їх ріст і розвиток, а коли рослини дуже заселені вони передчасно засихають. Крім того, шкідник сприяє поширенню вірусних хвороб рослин.

Рис. 5.25. Бурякова листкова попелиця

Навіть часткове пошкодження листків буряків і стебел призводить до зниження врожаю коренеплодів і насіння, зменшує вміст цукру і якість насіння [2, 13].

Бурякова коренева попелиця (Pemphigus fusciicjmis Koch) (рис. 5.26).

Шкідник зустрічається на всій території України. 

Самки і личинки різного віку живуть колоніями на мичкуватих корінцях буряків і їхніх насінників, з яких висмоктують соки, внаслідок чого корінці відмирають. При достатніх запасах у ґрунті води відростають нові корінці, якщо ж встановлюється спекотна і суха погода, рослини в’януть і засихають. Заходи захисту: знищення бур’янів; повне ретельне збирання коренеплодів; розміщення цукрових буряків у сівозміні після озимої пшениці; дотримання просторової ізоляції від минулорічних площ; лущення стерні й глибока зяблева оранка після збирання попередників [2, 13].

Рис. 5.26. Бурякова коренева попелиця

Личинки комарів-довгоніжок (рис. 5.27).

Рис. 5.27. Комар-довгоніжка

Ці шкідники можуть з’являтись на полях сівозміни після трав або пасовищ. Препарати, які використовуються проти дротяників, зазвичай забезпечують достатній захист [2, 13].

Муха бурякова мінуюча (Pegomyia hyosciami Panz.) (рис. 5.28).

Поширена у всіх районах бурякосіяння, більш численна у західному Лісостепу. Рослинам шкодять личинки - в’їдаються у м’якуш листків, яким живляться протягом усього розвитку. В одному листку може жити кілька личинок, і кожна з них прокладає під верхньою шкірочкою листка ходи (міни), які поступово розширюються і можуть охоплювати всю листову пластинку. Від істотного пошкодження листки відстають у розвитку [2, 13].

Рис. 5.28. Бурякова мінуючи муха

Гусінь. Совки листогризучі (рис. 5.29).

Рис. 5.29. Совка листогризуча

Гусінь об’їдає листки - молодші особини виїдають у листках цукрового буряка отвори, старші - грубо скелетують листову пластинку. Гусінь живе переважно на верхніх частинах рослини, ховаючись у тінь або верхній шар ґрунту тільки в спеку. При високих температурах і низькій вологості ґрунту в серпні-вересні гусінь совки може дуже інтенсивно вигризати і м’якуш коренеплоду, суттєво знижуючи врожайність [2, 13].

Совки підгризаючі (рис. 5.30).

Гусінь пошкоджує рослини біля поверхні землі, часто зовсім відокремлюючи листкову розетку від коренеплоду. Крім того, совка підгризає черешки листків, через це вони в’януть, звисають або падають на землю. На відміну від листогризучих совок, гусінь підгризаючих совок пошкоджує рослини переважно вночі [2, 13].

Рис. 5.30. Совка підгризаюча

Нематода бурякова (Heterodera shahtii) є одним із найнебезпечніших шкідників цукрових буряків (рис. 5.31).

Зовнішніми ознаками пошкодження є відставання рослин у рості, блідо-зелене забарвлення листя, що в подальшому жовтіє та засихає. При слабкому та середньому зараженні кореня рослини зовнішньо не відрізняються від неуражених, але за підвищення температури повітря (більше 20°С) їх нижнє листя в‘яне. Коренеплоди уражених рослин мають «бородатий» вигляд через велику кількість маленьких корінців, які з‘являються на місці ураження [2, 13].

Рис. 5.31. Нематода бурякова