Церкоспороз (плямистість). Збудник хвороби - патогенний мікроорганізм (грибок) Cercospora beticola. Ознаки хвороби: окремі плями на листках, які мають близьку до округлої форму діаметром 3-5 мм (рис. 5.6). Колір уражених ділянок змінюється від рудуватого до світло-коричневого з контурами від темно-коричневого до червонувато-пурпурового відтінку. По мірі розвитку хвороби окремі плями зростаються. Молоді листочки не ушкоджуються, на відміну від старих. Сильно уражені листки спочатку жовтіють, а з часом стають коричневими і відмирають. Замість них буряк відрощує нові листки, втрачаючи при цьому поживні речовини. Помірно уражені листки незабаром згортаються і обпадають, проте залишаються прикріпленими до коронки коренеплоду.
Розвитку церкоспорозу сприяє висока температура повітря (25-35°C вдень і вище 18°C вночі) та затяжні періоди з високою вологістю повітря і ґрунту. Застосування фунгіцидів є поширеним засобом боротьби з церкоспорозом. Однак патогенний мікроорганізм проявляє "стійкість" до фунгіцидів після декількох років безперервного застосування.
Рис. 5.6. Церкоспороз цукрового буряка
Тому необхідно використовувати різні фунгіциди, вирощувати буряки після попередників, які не вражає ця хвороба, знищувати бур’яни і залишки рослин, на яких, зазвичай, зимує збудник, а також вирощувати стійкі до церкоспорозу гібриди [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].
Альтернаріозна листкова плямистість. Збудник – слабопатогенний грибок Alternaria alternate. Ознаки: утворення на листках характерних концентричних коричневих плям (рис. 5.7).
Грибок найчастіше вражає вже пошкоджені листки (комахами або під впливом погодних умов). На посівах буряка патоген поширюється вітром з місць складування рослинного матеріалу. Тому важливим заходом профілактики є очищення місць зимового складування. Хімікати, застосовувані проти серйозніших захворювань, наприклад церкоспорозу, захищають також і від альтернаріозу. Окремий захист від альтернаріозу економічно недоцільний [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].
Рис. 5.7. Альтернаріозна листкова плямистість цукрового буряка
Рамуляріозна листкова плямистість. Збудник - грибок Ramularia beticola. Захворювання найчастіше спостерігається на старих листках наприкінці вегетаційного періоду. Дрібні світлі буро-сірі плями з темнішими контурами зливаються і утворюють великі зони відмерлої тканини (рис. 5.8). З часом на плямах з’являється білий наліт спороношення. У церкоспорозу він чорний. Ранні плями крупніші, ніж у церкоспори, і більш неправильної форми.
Сильне ураження викликає передчасне відмирання листя і призводить до втрат врожаю. Збудник, як правило, зимує в рослинних рештках або насінниках. Для розвитку хвороби оптимальною є відносна вологість повітря близько 90 % і температура вище 17 °С. Агротехнічні і хімічні методи попередження і боротьби із захворюванням такі ж, як і для церкоспорозу [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].
Рис. 5.8. Рамуляріозна листкова плямистість цукрового буряка
Фомоз. Нестача бору в ґрунті сприяє ураженню буряків фомозом (зональною плямистістю). Проявляється грибкове захворювання у вигляді бурих або жовтуватих плям концентричної форми на поверхні нижніх листків, пізніше там з’являються чорні крапки (рис. 5.9).
При фомозі уражені листки і пагони насінників відмирають, розвивається суха гниль сердечка буряків.
Фомоз розвивається при частих дощах, тумані, підвищеній вологості повітря і рясних росах за невисокої температури повітря. Поширюється в дощову, вітряну погоду спорами. Зберігається збудник фомозу в сім’яниках, на насінні і на уражених рослинних рештках. Захистити буряк від фомозу допомагає внесення в грунт бури, а також обробка коренеплодів до закладки на зберігання розчинами Фундазолу, Беназолу, Ровраля [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].
Рис. 5.9. Фомоз цукрового буряка
Пероноспороз. За умов вологої, теплої (не спекотної) погоди буряк часто вражає несправжня борошниста роса, відома також як пероноспороз. Збудник - гриби Peronospora farinose. Симптоми, зазвичай, проявляються на центральних листках розетки рослини. Листкові пластини стають світло-зеленими, скручується донизу краями, потовщуються, на їх нижньому боці (чи з обох боків) з’являється сірувато-фіолетовий наліт, пізніше - пурпурно-коричневе спороношення у вигляді пухнастого нальоту (рис. 5.10).
У дуже пошкоджених рослин відмирає точка росту і відбувається розвиток бічних пагонів. Покриваються нальотом, деформуються і відмирають уражені пагони насінників. Зібрані коренеплоди при зберіганні швидко починають гнити.
Грибок інтенсивно розвивається в прохолодну (10-12°С) і вологу погоду, тому захворювання становить серйозну проблему для північних районів бурякосіяння (втрати врожаю до 50 %). Спорангії можуть перезимовувати у ґрунті, але в основному зберігається в живій тканині, тобто коренеплодах в землі, насінневих посівах, маткових коренеплодах і т.д. Щоб зберегти буряк від пероноспорозу, потрібно дотримуватись сівозміни (з циклом не менше 4 років), розділяти насінневі і виробничі посіви, прибирати рослинні залишки з полів, очищати місця складування і кагати, протруювати насіння перед посівом і обприскувати рослини фунгіцидами під час вегетації [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].
Рис. 5.10. Пероноспороз цукрового буряка
Борошниста роса. Збудник - Ericiphe betae. Ознаки – борошнистий білий наліт, що розвивається на обох поверхнях листка цукрового буряка в літній сезон (рис. 5.11).
У міру розвитку захворювання проявляється хлороз листків, при сильному ураженні вони жовтіють і відмирають.
Наявність борошнистої роси на листках зменшує інтенсивність фотосинтезу, прискорює старіння і призводить до зниження врожаю.
Рис. 5.11. Борошниста роса на листку цукрового буряка
Збудник перезимовує у вигляді міцелію в коренеплодах, що залишаються в ґрунті і насіннєвих рослинах. Для розвитку хвороби сприятливими є умови з температурою повітря близько 20°С і відносною вологістю вище 80 %. Суха тепла погода сприяє поширенню захворювання аж до епідемії; прохолодна і волога - навпаки, уповільнює процес поширення. Методи боротьби переважно агротехнічні – знищення коренеплодів, що залишаються в ґрунті, ізоляція насінневих посівів від виробничих; а також хімічні - використання фунгіцидів, бакових сумішей тощо [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].
Іржа – грибкове захворювання, збудник - Uromyces betae. Найчастіше спостерігається наприкінці літа. Ознаки – наявність дрібних червоно-оранжевих плям, оточених хлоротичними зонами з обох боків листка (рис. 5.12).
Грибок зимує на насінниках і коренеплодах в ґрунті. Оптимальна температура для розвитку іржі - 15-22°С і вище. Методи попередження і боротьби – такі ж, як і для більшості грибкових захворювань листків [3, 4, 8, 12, 14, 18].
Рис. 5.12. Іржа на листку цукрового буряка
Фузаріоз (фузаріозна гниль). Збудником хвороби є патогенний мікроорганізм (грибок) Fusarium oxysporum. Фузаріоз – захворювання кореневої системи, що спричинюється грибком, наявним у ґрунті. Збудник хвороби вражає буряк, проникаючи через кореневу систему і переміщуючись до листя через судинну систему рослини. Листки жовкнуть, починаючи з нижніх старіших. Найчастіше ознаки захворювання проявляються тільки на одній стороні листка. На коренеплоді можуть утворюватись тріщини заповнені білим нальотом (рис. 5.13).
Розвитку захворювання сприяє тривале повторне вирощування буряка на одному полі. Сприятливою є і спекотна погода, тому ознаки захворювання рідко можна виявити раніше липня. Ризик ураження буряків фузаріозною гниллю збільшується, якщо рослини були пошкоджені під час розпушування або ослаблені під час посухи.
Рис. 5.13. Рослина цукрового буряка, уражена фузаріозом
Проти фузаріозу не існує хімічних засобів боротьби. Необхідно вирощувати гібриди культури з високою толерантністю до цієї хвороби, а також дотримуватись правильного чергуванням культур у сівозміні [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].
Афаноміцетна коренева гниль. Збудник хвороби – патогенний мікроорганізм (грибок) Aphanomyces cochlioides. Перебіг захворювання має дві фази: гостру - пошкодження сходів незабаром після зараження, коли корінь чорніє і звужується, і тривалу, що виникає наприкінці червня і продовжується до кінця вегетаційного періоду; в другу фазу листки можуть почорніти і зів’янути. З-поміж усіх загроз захворювань ця хвороба є «найнесподіванішою» під час збору врожаю, коли бурякова гичка виглядає здоровою, а коренеплоди дуже пошкоджені внаслідок ураження (рис. 5.14).
Висока вологість ґрунту сприяє утворенню зооспор, а також їхній міграції. Розвитку хвороби також сприяє відносно висока температура ґрунту (22-28 °C). Застосування фунгіцидів при виробництві насіння може знизити або повністю контролювати рівень захворювання на стадії сходів.
Рис. 5.14. Афаноміцетна коренева гниль цукрового буряка
Рекомендовані контрольні заходи: дотримання сівозміни, добрий дренаж і рихла структура ґрунту, своєчасна боротьба з бур'янами та використання толерантних до Aphanomyces гібридів [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].
Різоктоніозна коренева гниль - грибкове захворювання, збудник - Rhizoctonia solani. Хвороба вражає корені. Уражені рослини в’януть, поступово бадилля повністю відмирає. На коренеплодах розвивається бура гниль, вони можуть бути частково або повністю зруйновані. Грибок тривалий час зберігаються в ґрунті у вигляді склероціїв. Розвитку хвороби сприяє погана структура ґрунту і застій вологи. Для попередження розвитку кореневої гнилі дуже важливим є дотримання сівозміни у поєднанні із заходами з поліпшення структури ґрунту. Ефективні хімічні методи боротьби на сьогодні відсутні [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].
Коренеїд сходів (чорна ніжка) – це інфекційне захворювання, яке зумовлює ураження переважно сходів буряків. Збудниками є кілька видів грибів - Phoma betae, Pythium ssp, Aphanomyseas cochlioides, Rhizoctonia solani. Першим симптомом хвороби є коричневі плями неправильної форми на підсім’ядольному коліні і корінцях; стеблинки у сходів чорніють і стають тонкими, а потім гинуть (рис. 5.15).
Паростки, уражені інфекцією, теж гинуть, навіть не досягаючи поверхні ґрунту. Хвороба може вражати насінники буряка, а також коренеплоди і спричинювати їх загнивання під час зберігання. Найчастіше коренеїд розвивається у важких ґрунтах з підвищеною кислотністю, поганою аерацією, а також за наявності кірки на їх поверхні.
Рис. 5.15. Сходи цукрового буряка, уражені коренеїдом
Для профілактики восени рекомендується проводити вапнування ґрунту, навесні до початку посівних робіт вносити в грунт розчин бури, обробляти насіння фунгіцидами, після сівби грунт замульчувати торфом або перегноєм; впродовж вегетації рихлити міжряддя, щоб не допускати утворення кірки [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].
Ризоманія. Збудником є патогенний мікроорганізм (вірус) некротичного пожовтіння жилок буряків Necrotic Yellow Virus (BNYVV) (рис. 5.16).
Рис. 5.16. Посіви цукрового буряка, ураженого ризоманією
Ризоманія – це одна з найбільш згубних хвороб цукрових буряків, поширена у більшості регіонів бурякосіяння. Останніми роками зафіксовано підвищену частоту її прояву. Збудник захворювання передається через грунт грибками Polymyxa betae; вірус розмножується тільки в живій тканині носія. Розвиток хвороби залежить від грибка, кількість якого збільшується за рахунок насичення ґрунту вологою внаслідок дощів, іригації або поганого дренажу, а також за досить високої температури ґрунту (більше 20°C) протягом тривалого проміжку часу; сприятливою для нього є нейтральна або слаболужна реакція ґрунтового розчину. Взагалі, вірус дуже довго зберігається в ґрунті – до 15 років. Ознаками ризоманії є уповільнений ріст основного кореня при доброму розвитку бічних дрібних коренів, що додають коренеплоду мочкуватого вигляду. Коренеплід нижче рівня ґрунту часто звуженої форми (форми ріпи), а судинні кільця на зрізі виглядають потемнілими. Листя злегка жовкне і випрямляється. На уражених полях цукрового буряка, коренеплоди маленькі з невисокою цукристістю. Втрати врожаю можуть досягати 100 %. Єдиний економічно виправданий метод боротьби з хворобою - це запобігти її поширенню. Найкращим способом контролю є використання стійких до ризоманії гібридів [3, 4, 5, 7, 8, 12, 14, 18].