Виноград росте в самих різних кліматичних зонах земної кулі, як у жарких і посушливих країнах, так і у відносно холодних областях. Кліматичні умови визначають напрям виробництва, тобто будуть вирощуватися столові, родзинкові, кишмишні, винні сорту або сорту для виробництва соку. Якість продукції значною мірою визначається кліматом. Для кожної кліматичної зони люди відібрали сорти, які дозрівають найбільш регулярно і дають найкращий продукт. На підставі багаторічного досвіду агротехніка і система формування були пристосовані до місцевих кліматичних умов. На появу шкідників і хвороб також впливає клімат. Вологий теплий клімат сприятливий для появи грибних хвороб. Сухий клімат сприяє розмноженню виноградних шкідників [3, 5, 7, 9, 13, 15].

Основними кліматичними факторами є температура, світло, волога. Так як ці фактори мають спільну дію на ріст і розвиток виноградної рослини, роль і значення кожного з них окремо може бути визначено за допомогою багатовимірного аналізу. Виноград-рослина помірно-теплого клімату. Вплив умов середовища на величину врожаю по різному проявляється в залежності від сортових особливостей. Один і той же сорт, вирощений в різних природно-кліматичних зонах, іноді дає абсолютно різну продукцію за величиною і якістю.

Світло – важливий енергетичний фактор у життєдіяльності винограду. Виноград – світлолюбна рослина і тільки за достатньої освітленості кущів можна одержати високоякісний врожай винограду. Найкращі умови для фотосинтезу складаються при освітленні листків 30-40 тис. люксів.

Промислові виноградні насадження являють собою досить недосконалі фотосинтетично діючі системи. Коефіцієнт використання ФАР становить  0,5-2 % [9, 15], що дає можливість використовувати потенціал урожайності сортів винограду лише на 15-20%.

В умовах України фотоперіодизм не впливає на продуктивність винограду. Разом з тим відомо, що при короткому дні пагони ростуть менш інтенсивно і добре визрівають, а також краще розвивається коренева система в порівнянні з довгим днем [2, 4, 10, 11].

Затінення пагонів винограду викликає припинення росту листків і суцвіть, вони спочатку жовтіють, а потім опадають. На таких пагонах у бруньках зимуючого вічка припиняється формування суцвіть – урожаю наступного року. Недостатнє освітлення негативно впливає на накопичення цукру, забарвлення та достигання ягід, якість винограду і вина.

Температурний режим повітря, ґрунту і рослин насамперед зумовлюється надходженням тепла від сонця, його випромінювання ґрунтом та поверхнею рослин.

Життєдіяльність виноградного куща починається тоді, коли досягається певний мінімум температури. Початок вегетації кущів (сокорух) і розпускання бруньок починається коли температура грунту становить 7-8 оС, а повітря – 10-12 оС. У виноградарстві за біологічний нуль прийнято температуру 10 оС [1, 3, 7, 13, 16].  У виноградарстві за біологічний нуль прийнято температуру10 оС.  Для кожної фази вегетації визначені оптимальні температури, при яких тривалість тієї чи іншої фази найменша. Так, найактивніше ріст пагонів і коренів відбувається при температурі 28-30 оС, цвітіння – 20-30 оС, а достигання ягід – при 28-32 оС.

За даними Давітая Ф.Ф. [3, 7, 13] для  сортів дуже раннього строку накопичена сума активних температур становить 2200-2400 градусів, раннього – 2400-2600, середнього – 2700-2800, пізнього і дуже пізнього – 2900-3000 і більше.

Для кожної фази вегетації визначені оптимальні температури, при яких тривалість тієї чи іншої фази найменша. Так, найактивніше ріст пагонів і коренів відбувається при температурі 28-30 оС, цвітіння – 20-30 оС, а достигання ягід – при 28-32 оС. Якщо температури нижче оптимальних, значно подовжується тривалість фенофаз. Крім того при температурі 15 оС виноград не цвіте, а при низьких температурах повітря (12-15 оС) у фазі достигання ягід слабо накопичується цукор, погано визрівають пагони і рослини  ослабленими  йдуть  на   зимівлю.   Високі  температури  (понад  35-40 оС) також негативно впливають на виноград: різко послаблюються фізіологічні процеси, припиняється ріст пагонів, спостерігаються опіки листя та ягід.

В ННЦ «ІВіВ ім.В.Є.Таїрова» проведено дослідження екологічних умов вирощування найбільш поширених сортів винограду, практичним результатом яких стала їх паспортизація [11, 12]. В табл.8.1 представлена еколого-технологічна характеристика цих сортів в умовах України.

Таблиця 8.1 - Еколого-технологічна характеристика сортів винограду

а)

Сорти

винограду

Строки

дозрівання, діб

∑ t°>

10°C

Урожайність, т/га

Вміст, цукру, г/100 см3

Кислотність, г/дм3

Морозостійкість, t°

Аліготе

Ранньосеред-ній 135-145

2800-2900

9,0-13,0

18,0-19,0

7-9

-23

Совіньон зелений

Ранньосеред-ній 135-143

2750-2800

9,5-15,0

18-21

7,5-10

-22

Каберне Совіньон

Пізній 155-165

3100-3300

7,0-10,0

20-22

8-9

-23

Сухолиманський білий

Середній

145-150

2850-2900

8,0-12,0

17-19,0

8-10

-22

Одеський чорний

Пізній 160-165

3000-3200

11,0-13,0

18,0-20,0

6-9

-23

Мускат одеський

Ранній 135-145

2700-2800

8,0-11,0

20-21

7,7-8,0

-27

Трамінер рожевий

Середній

145-150

2900-3000

7,5-8,0

20-21

6,0-7,0

-22

Мускат оттонель

Середній

140-145

2900-3100

6,5-7,2

21-23

6,0-4,5

-20

Фетяска

(Ліанка)

Ранній 135-145

2800-2900

6,0-8,0

19-21

6,5-7,5

-20

Ркацителі

Пізній 160-165

3100-3300

8,0-12,0

17-19

8,5-9,5

-21

Піно сірий

Середньора-нній 147-155

2800-2950

6,0-7,0

18-21

7-9

-21

Шардоне

 

Ранній 138-145

2800-2900

7,0-9,0

18-20

7-9

-21

Рислінг

рейнській

Середньоранній 145-150

2850-2950

7,5-8,0

17-18

7-9

-22

Овідіопольский

Середньопіз-ній 155-160

3150-3200

9,5-10,0

18-20

7-10

-27

Рубін

таїровський

Пізній 160-165

3200-3350

12-14

19-20

7-9

-25

Ланка

Середній

140-145

2900-3000

12,0-14,5

14,0

6,5-7,1

-23

Оригінал

Середньопіз-ній 135-145

2900-3000

9,0-10,0

14,5-15,0

5,5-6,0

-21

Одеський сувенір

Середньопіз-ній 137-145

2900-3000

11-12

15-16

6,0-6,5

-22

Аркадія

Дуже ранній 110-115

2400-2500

11,0-12,0

15,0-16,0

5-6

-21

Карабурну

Пізній 155-160

3100-3200

11-13,0

14-16

7-9

-18

Ранній Магарача

Ранній 110-115

2400-2500

7,5-9,0

15-17

7,1-7,5

-19

Королева виноградників

Ранній 125-130

2500-2600

9,0-11,0

14,5-16,0

6,5-7,0

-18

Італія

Пізній 157-163

3100-3150

14-16,0

15-16,0

5,5-6,5

-18

Шасла

Ранній 130-135

2550-2600

10-12,5

14,5-16,0

6,0-7,0

-19

Мускат гамбурзький

Середній

140-145

2750-2800

7,0-9,0

15-17,0

6,0-7,5

-18

Мускат таїровський

Ранній 112-120

2200-2300

7,5-12,0

15-19

7-7,5

-18 -19

Кардинал

Ранній 115-120

2250-2300

7,0-10,0

15-18

7,0-8,5

-17

Марсельський ранній

Ранній 120-125

2300-2400

7,0-9,0

19-22

7-9

-19

Восени при зниженні температури ґрунту і повітря нижче 8 оС, припиняється ріст коренів, різко знижується інтенсивність фізіологічних процесів.

У період глибокого спокою винограду морозостійкість окремих частин і органів виноградного куща найбільша. У амурського винограду вічка гинуть при температурі мінус 40 оС, у американських (підщепних) сортів – при мінус 35 оС, у європейських сортів залежно від умов підготовки до зимівлі та сорту – при мінус 18-22 оС. Повна загибель вічок у європейських сортів спостерігається при температурі нижче мінус 24 оС. Після частих відлиг а також наприкінці зими морозостійкість рослин знижується [3, 8, 14].

Значно меншу морозостійкість мають корені винограду. У європейських сортів вони гинуть при температурі мінус 5-7 оС, а в підщепних американських – при мінус 9-11 оС. Навесні, перед розпусканням бруньок, останні витримують зниження температури до мінус 3-5 оС. Бруньки які розпускаються гинуть при температурі мінус 0,5-1,0 оС.

В основних виноградарських районах України майже щорічно не буває природнього опаду листя, воно гине від осінніх заморозків при зниженні температури до мінус 3-5 оС. При цьому частково пошкоджуються гребені та

б)

Продовження табл.8.1

Сорти

винограду

Сила росту пагонів

Визріва-ння пагонів, %

Плодо-носних пагонів, %

Опти-мальне наванта-ження пагона-ми, тис. шт./га

Коефіц. плодоношення

Коефіц. плодо-носності

Середня маса грона, г

Сапераві

серед-ня

80-85

60-65

110-120

0,8-0,9

1,5-1,65

110-120

Аліготе

серед-ня

80-85

80-85

100-130

0,8-0,9

1,6-1,7

105-110

Совіньон зелений

вище серед-ньої

85-90

55-60

100-130

0,7-0,8

1,4-1,5

110-130

Каберне Совіньон

сильна

85-90

45-60

90-110

0,5-0,7

1,1-1,4

70-

75

Сухолиман-ський білий

сильна

80-87

70-75

100-130

1,0-1,2

1,5-1,7

145-150

Одеський чорний

серед-ня

80-90

70-83

100-120

1,3-1,5

1,7-2,0

130-140

Мускат одеський

серед-ня

85-90

75-77

60-65

1,0-1,2

1,3-1,45

115-125

Трамінер рожевий

серед-ня

85-90

50-65

100-110

0,9-1,0

1,45-1,5

85-

90

Мускат оттонель

серед-ня

80-85

60-65

90-100

1,0-1,05

1,45-1,55

90-

95

Фетяска

(Ліанка)

серед-ня

85-90

65-70

100-110

0,8-0,9

1,3-1,45

95-

105

Ркацителі

серед-ня

75-80

60-65

90-105

0,45-0,6

1,3-1,5

130-150

Піно сірий

серед-ня

75-80

50-55

90-100

0,7-0,85

1,5-1,7

87-

95

Шардоне

серед-ня

85-90

60-65

95-110

0,8-0,85

1,4-1,6

90-

100

Рислінг

рейнській

сильна

85-95

55-60

90-100

0,7-0,8

1,3-1,45

90-

110

Овідіопольский

сильна

75-80

65-73

65-70

0,8-0,9

1,1-1,3

160-165

Рубін

таїровський

серед-ня

75-80

70-75

60-65

1,0-1,2

1,5-1,6

185-200

Ланка

серед-ня

85-90

67-72

50-55

0,9-1,0

1,2-1,35

300-350

Оригінал

сильна

70-75

60-70

55-60

0,7-0,75

1,2-1,3

230-240

Одеський сувенір

висока

80-85

65-70

70-80

0,7-0,8

1,2-1,3

250-270

Аркадія

висока

55-60

55-70

45-50

1,1-1,2

1,4-1,5

450-600

Карабурну

висока

65-70

50-55

45-55

0,5-0,7

1,2-1,3

390-450

Раній Магарача

висока

85-90

55-60

55-70

0,6-0,8

1,3-1,5

250-350

Королева виноградників

серед-ня

85-90

40-45

60-65

0,6-0,7

1,3-1,45

210-230

Італія

сильна

70-85

45-52

50-55

0,5-0,6

1,2-1,3

378-480

Шасла

серед-ня

80-90

70-75

80-100

0,9-1,2

1,3-1,45

120-128

Мускат гамбурзький

серед-ня

75-80

55-60

70-80

0,7-0,75

1,0-1,2

200-210

Мускат таїровський

серед-ня

75,5-86,0

55-60

65-75

0,7-0,9

1,0-1,2

250-275

Кардинал

серед-ня

70-80

65-67

60-65

0,9-1,0

1,2-1,4

150-210

Марсельський ранній

вище серед-ньої

65-75

70-73

100-110

0,9-1,1

1,3-1,45

110-125

ягоди винограду, втрачається урожай. Якщо заморозки настають рано, значно пошкоджуються не лише листя та ягоди, а й вічка, однорічні та дворічні пагони, гинуть саджанці в шкілках.

Вологість ґрунту та повітря – дуже важливі екологічні фактори, які зумовлюють довговічність та продуктивність винограду. Порівняно з іншими сільськогосподарськими культурами виноград відзначається підвищеною посухостійкістю, яка зумовлена сильним розвитком та глибоким проникненням кореневої системи, великою сисною силою коренів, раціональною роботою внутрішніх водо регулюючих систем.

в)

Продовження табл.8.1

Сорти

винограду

Стійкість до хвороб

мілдью

Оїдіум

гниль ягід

чорна

плямистість

Сапераві

2*

2*

3*

2,5*

Аліготе

2*

3,5*

2*

2*

Совіньон зелений

3*

2*

2*

2*

Каберне Совіньон

2*

2*

3*

2*

Сухолиманський білий

2*

3*

2*

2*

Одеський чорний

3*

3*

2,5*

2,5*

Мускат одеський

4*

5*

5*

4*

Трамінер рожевий

2*

2*

2*

2*

Мускат оттонель

1*

1*

2*

2*

Фетяска (Ліанка)

1*

1*

1*

1*

Ркацителі

2*

1*

2*

2,5*

Піно сірий

2*

2*

1*

2,5*

Шардоне

2*

2*

1*

2,5*

Рислінг рейнській

1*

1*

1*

2*

Овідіопольский

4*

3*

3*

3*

Рубін таїровський

3*

4*

2*

2*

Ланка

4*

4*

4*

4*

Оригінал

3,5*

3,5*

2*

2*

Одеський сувенір

2*

2*

2*

2*

Аркадія

3*

2*

2*

1*

Карабурну

2*

2*

2*

2*

Раній Магарача

2*

2*

2*

2*

Королева виноградників

1*

1*

1*

3,5*

Італія

1*

1*

1*

2*

Шасла

1*

1*

1*

1*

Мускат гамбурзький

1*

1*

1*

1*

Мускат таїровський

1*

1*

1*

1*

Кардинал

1*

1*

1*

1*

Марсельський ранній

1*

1*

1*

1*

Примітка: 5* – високостійкий; 4* – стійкий; 3* – відносно стійкий; 2* – сприйнятливий; 1* – дуже сприйнятливий.

Найбільш негативно на ріст, розвиток і плодоношення винограду впливає нестача вологи в ґрунті у першій половині вегетації – від початку сокоруху до кінця цвітіння. Пагони, досягнувши 30-40 см довжини, припиняють ріст, під час цвітіння пилок втрачає фертильність, спостерігається масове обсипання кіток. Посуха у другій половині вегетації негативно впливає на масу ягід та грон, накопичення цукрі та запасних поживних речовин, морозостійкість кущів. Проте в дуже посушливі роки спостерігалося різке зменшення приросту пагонів, урожайності й навіть масова загибель кущів [10].

Виноград найкраще росте і плодоносить тоді, коли річна сума опадів становить 700-800 мм і якщо вони рівномірно розподіляються впродовж року. Потреба винограду у воді значно змінюється за фазами вегетації.

На зрошувальних та незрошувальних ділянках зображення середніх добових витрат води протягом вегетації має характер одновершинної кривої. Після початку сокоруху водоспоживання кущів поступово зростає, а потім потреба у воді зменшується.

Вологість повітря суттєво впливає на ріст і розвиток винограду. Оптимальні умови для життєдіяльності кущів тоді, коли вологість не нижче 60%. Це можливо лише на узбережжі морів, великих озер і водойм, а також при застосуванні зволожувальних поливів. Така вологість позитивно впливає на якість винограду і вина. Протягом вегетації на винограднику треба підтримувати оптимальну вологість ґрунту. Невеликий її дефіцит допустимий лише під час достигання ягід і збирання винограду.

Взагалі для винограду дуже шкідливі різкі зміни вологості ґрунту і повітря. Швидка зміна дощової погоди посушливою в період активного росту може викликати запалення листків і молодих пагонів. Значні опади під час цвітіння винограду негайно впливають на фертильність пилку та запліднення квіток. Наслідком цього є значне обсипання квіток та зав’язей. У період достигання ягід нерідко на виноградниках запаси продуктивної ґрунтової вологи майже вичерпуються. Швидке підвищення її у цей час викликає масове розтріскування та загнивання ягід.

Вимоги до ґрунтів. Виноград має сильно розгалужену кореневу систему, яка проникає на глибину 4-8 м. Тому ґрунт і підґрунтя є важливими екологічними факторами, що зумовлюють ріст, величину врожаю винограду та його якість [6 - 8, 10]. В різних зонах виноградарства найвищі врожаї винограду одержують на легких і теплих ґрунтах, з доброю водопроникністю і аерацією та достатньою родючістю.  Висока пластичність винограду дає можливість вирощувати його на різних типах ґрунтів. Виноград не росте на засолених і заболочених грунтах, на яких несприятливі умови для росту та розвитку коріння. У різних зонах виноградарства найвищі врожаї винограду одержують на легких і теплих ґрунтах, з доброю водопроникністю і аерацією та достатньою родючістю.

Цінність різних ґрунтів для винограду визначається їх структурою, гранулометричним і хімічним складом. Оптимальна вологість ґрунту від сокорух до початку достигання ягід складає від 50% від найменшої вологоємкості на пісках до 75% на важко суглинкових чорноземах.

Повітряний режим ґрунту має забезпечувати оптимальні умови життєдіяльності  кореневої системи та мікробіологічних процесів. При ущільненні ґрунту на винограднику (коли щільність перевищує 1,5-1,6 г/см3, а вміст повітря при найменшій вологоємкості менше 14%) припиняється ріст коренів, зростає кількість недоокислених сполук. Це викликає різке послаблення росту пагонів та зниження урожайності винограду. Термічний режим ґрунту впливає насамперед на кореневу систему, інтенсивність росту і розвиток якої зумовлюють строки початку вегетації та проходження фенофаз.

Хімічний склад ґрунт залежить насамперед від наявності в ньому мінеральних елементів: кальцію, калію, фосфору, сірки та ін.. На хімічний склад ґрунтів суттєво впливає внесення органо-мінеральних добрив і хімічних меліорантів. Краще росте виноград, коли реакція ґрунтового покриву близька до нейтральної.

На відміну від інших багаторічних рослин виноград здатний розвивати потужну кореневу систему, що йде в глибину на кілька метрів, і використовувати вологу й поживні речовини більш глибоких ґрунтових і підґрунтових горизонтів. Ця особливість винограду дає можливість вирощувати його в різних ґрунтових умовах.

Найкращим ґрунтом для винограду вважається пухкий ґрунт, що швидко прогріваються, або легкий піщаний чи гравійний ґрунт.

Раніше, в процесі вирощування нещепленого винограду, значимість ґрунту не була настільки висока. В період появи нових імпортних сортів для підщепи значимість ґрунтового складу збільшилася. Відзначено, що ряд підщеп мають краще зростання на дрібному і посушливому ґрунті, а інші підщепи добре ростуть на свіжому і глибокому ґрунті. Також як частина підщеп мають переваги у високому вмісті карбонатів у ґрунтовому складі, а інша частина – в низькому.

Практика світового виноробства вказує на те, що виноград, з якого виходить найкраще вино, виростає на ґрунті, в якому міститься пісок і гравій. Наприклад, у східній частині Грузії, в угорському Токай і у французькому Шампань створені умови для вирощування винограду, який йде у виробництво знаменитого на весь світ вина. Ґрунт на цих територіях має в своєму складі до 80% часток каменя або гравію. Гравій виконує роль дренажу для шарів ґрунту, пропускаючи дощову воду і запобігаючи процесу випаровування. За час світлового дня гравій дуже сильно нагрівається, а в нічний час починає віддавати поглинене тепло, нагріваючи поверхню повітря.

Виявлено, що різні види і сорти винограду неоднаково реагують на ґрунтові умови. Так, сорти винограду виду Ріпарія краще ростуть на легких та середніх ґрунтах з вмістом активного вапна 6-11 %, а виду Берландієрі – на важких і глинястих ґрунтах з містом активного вапна 20‑25 %. Для деяких сортів (Каберне Совіньон, Гаме та ін.) як сприятливі розглядаються суглинисті та глинисті чорноземи, а несприятливі – сірі карбонатні ґрунти. Для Аліготе та Ркацителі досить сприятливими є середньо- та важкосуглинисті ґрунти. Для сортів Сенсо, Шасла біла, Серексія, Чауш, Тельти-Курук, Альшак, Альварна та ін. найкращими є піски, а для групи Піно, Фолль блан – перегнійно-карбонатні ґрунти з великим вмістом вапна. Викликає інтерес якість отриманої продукції при вирощуванні винограду у Франції (у Шампані). Сорт Піно чорний на крейдових відкладеннях дає відомі білі шампанські вина, але одержати тут з цього сорту червоне вино, рівноцінне відомому бургундському, не вдається. Рислінг на карбонатних та перегнійно-карбонатних ґрунтах мергелястого походження схилів Абрау-Дюрсо дає відомі марочні вина. Однак цей же сорт у нанесених ґрунтах долин (наприклад, у Ставропольському краї та ін.) дає вина невисокої якості, тоді як сорт Сільванер тут має протилежні результати [7].

В межах України промислові насадження винограду культивують на чорноземах (легких-, середньо- та важкосуглинистих), каштанових, буроземних ґрунтах, пісках та інших. В різноманітних зонах виноградарства найвищі врожаї винограду одержують на легких та теплих ґрунтах з доброю водопроникністю. Не росте виноград на засолених та заболочених ґрунтах, де створені несприятливі умови для росту та розвитку коренів.

Найвищі врожаї доброї якості в умовах України збирають на структурних або легких ґрунтах, забезпечених поживними речовинами, тому під виноградники слід виділяти супіщані, суглинкові, перегнійно-карбонатні, чорноземні ґрунти. На південних чорноземах виноградники ростуть добре і дають якісну продукцію. Вина особливо високої якості дають білі сорти з ділянок, розміщених на південних схилах, які мають змиті ґрунти. Червоні сорти винограду потребують найбільш змиті відміни ґрунтів на південних схилах. Різні сорти винограду по різному вибагливі до ґрунтових умов. Одні добре ростуть на суглинистих і легкоглинистих чорноземах і погано на перегнійно-карбонатних (Каберне Совіньон, Гаме), інші – на пісках (Сенсо, Шасла біла), треті дають добру продукцію на сірих карбонатних і перегнійно-карбонатних ґрунтах з великим вмістом вапна (група Піно, Шардоне), на середньо- та важкосуглинистих ґрунтах – сорти Аліготе, Каберне Совіньон, Ркацителі.

Поряд з гранулометричним складом важливою умовою прояву агровиробничих властивостей ґрунтів є ступінь їх еродованості. Досліди показали, що на слабкозмитих чорноземах врожайність винограду майже не відрізняється від врожайності на повно-профільних ґрунтах. На середньозмитих чорноземах спостерігається зниження врожаю винограду в межах 10-20 %, а на сильнозмитих – 20-30 % і більше. На сильнозмитих ґрунтах необхідно вносити підвищені дози органо-мінеральних добрив і розміщати тільки технічні сорти з великою силою росту (Совіньон, Фетяска та ін.). Ґрунти з більшою потужністю сприятливі для винограду, оскільки вони характеризуються великими запасами вологи та поживних речовин. Ґрунти рихлі, незасолені, з достатньою кількістю поживних речовин, оптимально зволожені сприяють сильному росту винограду, активному плодоношенню та довголіттю насаджень. Оптимальними є ґрунти потужністю 80-90 см, з запасами гумусу не менш 100 т/га. Отже, гранулометричний склад ґрунтів і ступінь їх змитості повинні обов’язково враховуватися при закладанні виноградних насаджень.

Велике значення при оцінці ґрунтів для виноградників має карбонатність. При надлишку активних карбонатів у ґрунтах спостерігається захворювання рослин хлорозом. Визначення вмісту активних карбонатів в ґрунті необхідне для вибору підщепи винограду (табл. 8.2).

Таблиця 8.2 –Характеристика ґрунтів за вмістом активних карбонатів і рекомендовані сорти підщеп

Рекомендований сорт підщепи

Максимальний вміст карбонатів, %

загальних

активних

Рипарія Глуар де Монпельє

10 – 15

9,5

Рипарія х Рупестріс 101-14

10 – 20

10,5

Рипарія х Рупестріс 3309

10 – 20

11,5

Рупестріс дю Ло

15 – 25

17,5

Берландієрі х Рипарія Кобер 5ББ

30 – 40

23,0

Шасла х Берландієрі 41Б

50 – 60

29,0

Визначення оптимальних фізико-хімічних показників ґрунтових умов для різних типів ґрунту в межах Північного Причорномор’я надає можливість зробити раціональний вибір ділянок для закладання виноградних насаджень, визначити норму внесення добрив і систему обробки виноградників на різних ґрунтах даного регіону (табл. 8.3).

Таблиця 8.3 -  Оптимальні кількісні ґрунтові показники для закладання виноградних насаджень на ґрунтах Північного Причорномор’я

Показники (шар 0-60 см)

Чорноземи звичайні

Чорноземи південні і каштанові ґрунти

Різновиди супіщаних і піщаних ґрунтів

Вміст гумусу, %

3,0–4,0

1,4–1,6

1,4–1,6

Азот, що гідролізується, мг/100 г

3–4

2,5–3

1,0–1,5

Найменша вологоємкість

25–30

20–25

4–6

Водопроникність, мм/год.

70–100

60–90

10–30 мм/хв

Агрегатний склад, частки › 0,25 мм, %

40–55

35–40

-

Загальна пористість, %

50–55

40–50

35–40

Щільність, г/см3

1,0–1,4

1,2–1,4

1,3–1,4

Рухомий фосфор, мг/100 г

3,0–4,5

3,0–4,0

1,0–1,5

Обмінний калій, мг/100 г

20–30

20–25

0,8–1,2

Реакція середовища, рН- водний

7,5–8,1

7,5–8,

7,0–7,5

Поглинений кальцій, мг-екв/100 г

27–30

20–25

2–3

Поглинений магній, мг-екв/100 г

3,0–3,8

4,0–6,0

2,0–3,0

Ємність поглинання, мг-екв/100 г

35–40

30–35

5–7

Бор, мг/кг

0,3–0,7

0,3–0,5

0,3–0,5

Цинк, мг/кг

0,8–1,5

0,8–1,5

0,8–1,5

Марганець, мг/кг

30–70

30–50

30–50

Молібден, мг/кг

0,3–0,7

0,1–0,2

0,1–0,2

Вміст токсичних солей, %

0,2–0,3

0,2–0,3

0,2–0,3