4.2.Вимоги соняшнику до ґрунтово-кліматичних умов.

Вимоги соняшнику до клімату високі.

Вимоги до світла. Соняшник дуже світлолюбна культура, тому при похмурій погоді і в затінених умовах зростання і розвиток його пригнічуються.

Загущення призводить до витягування рослин, утворення на них дрібного жовтіючого листя. Так як він є рослиною короткого дня, то при збільшенні довжини дня посилюється ріст рослин і накопичення зеленої маси, але при цьому затримується цвітіння і дозрівання. Тому при просуванні цієї культури з півдня на північ зростає продуктивність зеленої маси, але затримується дозрівання насіння і врожайність їх зменшується. Цвітіння настає приблизно через 50-60 днів після сходів і триває 20-25 днів (кожен кошик цвіте 8-10 днів). Максимальні прирости їх відзначаються протягом 8-10 днів після завершення цвітіння, але зростання триває до самого пожовтіння. Залежно від гібрида (сорти) і умов обробітку дозрівання їх відзначається через 70-120 днів після появи сходів, а налив сім'янок - протягом 32-42 днів з часу запліднення. Післязбиральне фізіологічне дозрівання сім'янок може коливатися від 10 до 50 днів (дивись № 3, стор.30-31).

Соняшник - фотоперіодично нейтральна рослина, але є генотипи, що проявляють амбіфотоперіодичну реакцію, тобто у них короткий (<11 год.) і довгий (> 14 год.) день. Зазвичай у більшості генотипів цей процес затягується і при довжині дня 11 ... 14 годин створюються умови для переходу в генеративну фазу. На перехід рослин в генеративну фазу впливає також інтенсивність світла. За високої інсоляції цей перехід, як і цвітіння, відбуваються раніше.

Фотосинтетична здатність виключно висока, і хоча за типом асиміляції соняшник С_З - рослина, його фотосинтетична активність дорівнює фотосинтетичній активності кукурудзи (С₄ - рослина). Неттофотосинтез соняшнику становить 40 ... 50 мг СO₂/дм²·год, тобто вдвічі вище, ніж неттофотосинтез пшениці (20 ... 25 мг СO₂/дм²·год). Фотосинтез починається при температурах трохи нижче 20°С, закінчується  при температурі трохи вище 30° С, оптимум припадає на 27° С [10,14].

При хорошому постачанні вологи рослини соняшнику споживають надмірно багато води. При зростанні в умовах повної польової вологоємності ґрунту транспіраційний коефіцієнт становить близько 630 л/кг сухої маси (СМ), у пшениці він дорівнює 570, а у кукурудзи - лише 220 л/кг СМ. При польовій вологоємності ґрунту в період, близький до точки в'янення, транспіраційний коефіцієнт у соняшнику становить 450, пшениці - 530, кукурудзи - 170 л/кг СМ. Здатність до високого споживання вологи пояснюється низьким опором при транспорті води через рослину і низьким устячковим опором.

Тривалість вегетаційного періоду у соняшнику становить від 150 до 170 днів. Соняшник проходить різні стадії росту і розвитку. На період від посіву до появи сходів потрібно в залежності від ґрунтової температури від 7 до 20 днів. Після появи сходів до утворення 10-го листа насамперед розвивається коренева система. Продуціювання сухої маси досягає 10 кг/га/день. Цей період має тривалість 40 днів. У наступній фазі до цвітіння, коли сформувалася велика частина кореневої системи, відбувається основне зростання і найбільше поглинання поживних речовин і води. Створення сухої маси досягає 200 кг/га/день. Тривалість цієї фази 35 ... 40 днів. У період цвітіння після запліднення починається налив насіння. До створення квіткових бутонів асиміляти в основному спрямовані в кореневу систему і нижню частину рослини.

У період цвітіння напрямок потоку асимілятів змінюється і корзинка з квітами стає центром тяжіння («sink») для асимілятів. Створення сухої маси ще становить 100 ... 150 кг/га/день. Після завершення цвітіння створення сухої маси різко знижується і не перевищує 30 ... 40 кг/га/день. Асиміляти пересуваються з листя і стебла в сім'янки, починається утворення олії. Світловий фактор не впливає на цей процес. Однак у багатьох генотипів при високих температурах відзначається тенденція до зниження вмісту олії, а також змінюється співвідношення різних жирних кислот: підвищується частка олеїнової кислоти і знижується вміст лінолевої кислоти. Фізіологічна стиглість досягається при вологості сім'янок 25%. Період наливу і дозрівання триває від 45 до 60 днів [10,14].

Компоненти врожайності сім'янок: число рослин/м², число сім'янок/рослину, маса тисячі сім'янок (МТС), врожайність олії визначається вмістом олії в сім'янках і їх урожайністю:

• Урожайність сім'янок, ц/га = (число рослин/м² × число сім'янок/ рослина × МТС) / 1000;
• Урожайність олії, т/га = (врожайність сім'янок, ц/га × вміст олії,%) / 1000.

Число рослин на гектар безпосередньо залежить від якості передпосівної обробки ґрунту, технології посіву та норми висіву.

На інші компоненти врожайності тільки опосередковано впливають такі чинники:

• зростання і розвиток рослин у стадії закладки квітів (фаза 8 ... 12 листів), яка залежить від генотипу і зовнішніх умов;
• розвиток рослини до цвітіння і утворення листового апарату (до 8000 см ²);
• здоров'я листя протягом 30 днів після цвітіння.

Вимоги до тепла. Мінімальна температура проростання 5° С, при посіві температура ґрунту повинна бути не нижче 6 ... 8° С. Мінімальна сума ефективних температур (> 6° С) для ранньостиглих сортів і гібридів, що мають тривалість вегетаційного періоду близько 150 днів, становить 1450 ° С, тобто починаючи з другої половини травня середня температура повинна бути 15° С. Особливо високі вимоги до тепла в періоди інтенсивного розвитку і цвітіння до дозрівання (липень ... вересень). Оптимальна температура для фотосинтезу 25° С. Сходи переносять пізні заморозки до -5° С. Похолодання в період утворення закладок квіток (в фазі 8 ... 12 листів) знижує число закладок квіток. Для вирощування соняшнику виключаються райони з частими весняними заморозками, а також ті, в яких не забезпечується збирання врожаю до кінця вересня (детальніше И.Д. Ткалич, Ю.И. Ткалич, С.Г. Рычик Цветок солнца (основы биологии и агротехники подсолнечника , стор.24-26) [1,2].

Вимоги до вологи. Придатність місцевості для вирощування соняшнику визначає не тільки сума ефективних температур, за якою судять про принципові придатності місцевості. Соняшник дуже вибагливий до вологи, тому врожайність і ефективність його вирощування обмежуються забезпеченням вимог рослин до вологи ( дивись № 4, стор. 22-24). Соняшник може витягувати вологу з глибших шарів ґрунту. Добра опушеність стебел і листя, а також пристосованість продихів до постійної транспірації сприяють великій стійкості до спеки і посухи, особливо до початку цвітіння. Найбільше вологи (60%) рослини споживають в критичний період - від утворення кошиків до кінця цвітіння, перед і після нього цей показник становить відповідно 22% і 18%. Нестача вологи в ґрунті в цей час вважається однією з причин пустозерності в центрі кошиків. Транспіраційний коефіцієнт у цієї культури дорівнює 470-570. Добре розвинені посіви соняшнику за вегетаційний період споживають від 500 до 600 мм води, а мінімальна потреба в воді задовольняється при 350 ... 400 мм опадів. Особливо вимогливі до вологи рослини під час утворення бутонів до цвітіння. Таку велику потребу в воді соняшнику забезпечує його потужна коренева система, яка може засвоювати водні ресурси ґрунту з великої глибини і при великій водоутримуючій силі ґрунту (рис. 4.6).

У регіонах з континентальним кліматом на більш важких ґрунтах, наприклад, чорноземах соняшник повністю використовує накопичені в зимовий період водні ресурси ґрунту. Завдяки цьому він проявляє відносну посухостійкість. При ранній нестачі вологи знижується поверхня листя і утворення числа квітів на кошику, в результаті чого зменшується врожайність. При пізньому настанні періоду нестачі вологи листя швидко старіє, чим обумовлюється зниження вмісту олії (табл. 4.4).

Таблиця 4.1 – Вплив водопостачання соняшнику на розвиток листя і на компоненти врожайності

Для обробітку соняшнику виключаються місцевості з високою вологістю повітря, особливо в період цвітіння і дозрівання рослин, а також тінисті і вітряні місця через небезпеку ураження білою (Sclerotinia sclerotiorum) і сірою гниллю (Botryotinia fuckeliana, анаморф.: Botrytis cinerea).

Вимоги до ґрунту. Вимоги соняшнику до ґрунту визначаються в першу чергу властивостями його кореневої системи і потребою у воді. Ґрунти з глибоким орним шаром, хорошою проникністю для коренів, без ущільнень ґрунту і підґрунтя, з високою корисною вологоємністю  придатні для вирощування соняшнику. Вони здатні забезпечити в вегетаційний період рослини вологою і поживними речовинами. Цим вимогам найкраще відповідають лесові ґрунти, лесові і піщані суглинки. На більш легких ґрунтах можна з успіхом вирощувати соняшник, якщо вміст гумусу досить високий, а коріння можуть використовувати ґрунтові води. Виключаються мулисті, безструктурні холодні ґрунти і ґрунти із застійною вологою. Соняшник малочутливий до реакції ґрунтового розчину, оптимальний для нього показник pH 6,2 ... 7 (детальніше И.Д. Ткалич, Ю.И. Ткалич, С.Г. Рычик Цветок солнца (основы биологии и агротехники подсолнечника стор. 28-30).

Для отримання 2-3 т/га насіння повинні неухильно виконуватися всі елементи агротехнології (розміщення в сівозміні; використання різних за скоростиглістю гібридів і сортів, стійких до хвороб і шкідників; формування оптимальної густоти стояння рослин і ін.).