4.2.4 Сівба

При вирощуванні сортів соняшнику використовують кондиційне насіння (рН1 – 3), схожість якого не менша 87 %, чистота 98 % (із вмістом облущеного насіння – не більше 2 %); гібридів (F1) — відповідно 85 та 98 % (із вмістом облущеного насіння не більше 3%). Проти хвороб (іржі, несправжньої борошнистої роси, гнилей, фомозу та ін.) насіння протруюють, використовуючи поширений протруювач ТМТД (3 кг препарату на 1 т насіння). Високоолійні сорти соняшнику в усіх зонах України висівати надто рано не слід. У південному і північному Степу, а також у східній частині Лісостепу при сівбі в середні строки, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівається до 8 – 12 °С, одержують найбільші врожаї насіння (дивись № 4, стор. 111-116).

Термін посіву залежить від температури ґрунту. Оптимальний термін відносно короткий. З одного боку, температура проростання соняшнику виключає дуже ранній посів, з іншого запізнілий - призводить до пізнього дозрівання, що в багатьох регіонах навіть при обробленні ранньостиглих сортів і гібридів викликає зниження врожайності і ефективності. Можна сіяти, коли температура ґрунту на глибині 5 см досягає 8 ° С. Поява сходів у великій мірі залежить від температури ґрунту. Необхідна сума температур від посіву до появи сходів становить 70 ... 80 ° С. При оптимальному терміні посіву сходи з'являються через 10 ... 15 днів, при його недотриманні - через 20 і більше днів (табл. 4.10).

Таблиця 4.10 – Вплив строку сівби на терміни появи сходів і збирання соняшника

Чим довший період від посіву до появи сходів, тим більше небезпека пошкодження мишами, птахами (голубами, фазанами) і збудниками хвороб. Тому потрібно вибрати не пізній, але і не дуже ранній термін посіву. У багатьох регіонах соняшник доцільно сіяти відразу після цукрових буряків. Численні спостереження в різних регіонах вирощування соняшнику свідчать про те, що при пізніх посівах (у травні) знижується врожайність (табл.4.11).

При пізньому посіві крім зниження врожайності відзначається зменшення вмісту олії, а також підвищення вологості насіння при збиранні (рис. 4.8).

У північному Лісостепу перевагу віддають раннім строкам сівби (одночасно з ранніми ярими культурами). При цьому одержують більші урожай насіння і вихід олії.

Таблиця 4.11 –  Вплив строку сівби на врожайність соняшнику

Рисунок 4.8 –  Вплив строку сівби на врожайність, вміст олії і вологість насіння при збиранні [5].

У районах Степу та східному Лісостепу середні строки сівби рекомендується диференціювати залежно від засміченості поля. На відносно чистих від бур’янів полях кращими є строки сівби соняшнику при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 8 – 10 °С. Закінчують висівання при температурі 12 – 14 °С. На дуже засмічених полях висівати соняшник слід трохи пізніше, при прогріванні ґрунту до 10 – 12 °С, і знищувати основну масу бур’янів, які проросли, передпосівною культивацією.

Густота стояння, норма висіву та ширина міжрядь. Оптимальна густота стояння - одна з важливих передумов високих врожаїв. Для її досягнення першорядне значення має правильний вибір норми висіву (дивись №4, стор. 116-122, №5, стор. 3-4).

Рівномірна густота стояння у соняшнику важливіша, ніж у інших олійних культур, так як від неї залежать великою мірою розмір кошиків і висота зростання (табл. 4.12).

Таблиця 4.12 –  Вплив густоти стояння на діаметр кошика і висоту росту рослин

Що вище густота стояння, то менше розмір кошиків і навпаки. При нерівномірній густоті стояння гніздами спостерігається полягання рослин і відбувається нерівномірне дозрівання великих і маленьких кошиків, що ускладнює збирання і підвищує втрати. При низькій густоті посівів діаметр кошиків більше і насіння більше. Цим певною мірою можна компенсувати недобір від низького числа рослин на гектарі. Але великі кошики повільніше дозрівають, а велике насіння при обмолоті легко очищається від шкірки. Це сприяє підвищенню частки летучих кислот в олії зібраного насіння і зниження його якості. Густота посівів повинна забезпечити високі врожаї з одиниці площі в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Занадто загущені посіви за даних конкретних умов витрачають велику кількість води і поживних речовин на формування вегетативної маси рослин. При обмеженні постачання водою та елементами живлення це викликає недобір врожаю насіння соняшнику. Однак, при занадто низькій густоті стояння, посіви в неповному обсязі використовують вологу і фактори живлення для формування врожаю насіння, підвищується небезпека засмічення посівів. Тому густота стояння може бути різною, в залежності від ґрунтово-кліматичних умов. Чим ці умови більш сприятливі, особливо водопостачання, тим вище може бути густота стояння. Але досвід показав , що густота посівів вище 70000 рослин / м² не дає ніяких переваг при будь-яких умовах. При зріджуванні сходів в результаті пошкодження комахами, ураженням хворобами і несприятливій погоді найнижча межа ефективності вирощування соняшнику - 30000 рослин / га при більш-менш рівномірному їх розподілі по площі. Пересів не дає позитивних результатів. Як правило, у сучасних гібридів оптимальна густота стояння на 15% вище, ніж у старих сортів.

Глибина загортання насіння соняшнику становить 6 – 8 см. Умовою одержання високого врожаю насіння є дотримання рекомендованої густоти посіву і рівномірне розміщення рослин на площі. При інтенсивній технології, коли густоту рослин регулюють не прориванням, а нормою висіву, треба висівати тільки висококондиційне насіння.

Чим більше континентальний клімат, тим нижче повинна бути густота стояння. Інститут олійних культур Української академії аграрних наук в Запоріжжі рекомендує для різних зон України такі густоти стояння (табл. 4.13).

Таблиця 4.13 –  Рекомендована густота посівів соняшнику по зонах України

При нормальних умовах польова схожість становить 80 ... 85%. Виходячи з бажаної густоти стояння, можна обчислити норму висіву насіння соняшнику за формулою:

                                      ,                                             (4.12)

де НВ – норма висіву, кг / га; ГС – бажана густота стояння, рос./м²;  МТС – маса тисячі сім'янок, г; ПС – польова схожість,%,

Великий вплив на компоненти врожайності має площа живлення однієї рослини, правильне визначення якої є основним чинником швидкого своєчасного дозрівання (дивись №4, стор. 122-132). Крім норми висіву площа живлення визначається шириною міжрядь, що обумовлює при даній нормі висіву відстань між насінням в ряду. Ширину міжрядь часто вибирають, виходячи з намічених заходів догляду відповідно до ширини регулювання просапних знарядь. У багатьох регіонах раніше застосовували ширину міжрядь 70 ... 75 см, використовуючи наявну техніку для вирощування кукурудзи. В даний час найпоширеніша і оптимальна ширина міжрядь - 45 ... 60 см. Чим менше ширина міжрядь, тим рівномірніше буде площа живлення. При цьому більш рівномірно розташовані листя активно асимілюють внаслідок меншого затінення одне одного, коренева система швидше пронизує весь обсяг ґрунту в міжряддях, бур'яни активніше пригнічуються і, що особливо важливо в степових регіонах ґрунт краще захищається від непродуктивного випаровування вологи.