5.2.5 Система удобрення

Потреба в поживних речовинах. Цукрові буряки протягом вегетації потребують великої кількості поживних речовин. Протягом вегетації він використовує значно більше елементів живлення, ніж інші культури. У середньому при утворенні 10 ц коренеплодів і відповідної кількості гички вони виносять з ґрунту 5-6 кг азоту, 1,5-2 кг фосфору і 6-7,5 кг калію, по 1-2 кг магнію і кальцію, 0,5 кг сірки, а також значну кількість інших макро- та мікроелементів (табл. 5.14).

На початку вегетації у них особливо велика потреба в азоті та фосфорі. В середині вегетації потреба в усіх елементах живлення досягає максимуму. В другій половині вегетації рослини використовують понад 25 % загальної кількості азоту і близько 40 % калію (табл. 5.15). Потреба у фосфорі така ж, як і в середині вегетації. Крім основних поживних речовин, цукровим бурякам необхідні мікроелементи в доступній формі – мікродобрива в легкозасвоюваній формі – хелати. Особливо необхідні кальцій, бор, марганець, мідь та ін. Наприклад бор бере участь в утворенні біополімерів, перш за все білків, НК, ліпідів і полісахаридів. Під впливом бору зростає інтенсивність фотосинтезу в листках, поліпшується відтік вуглеводів, в першу чергу сахарози до коренів і репродуктивних органів. Таким чином, оптимізуючи елементне живлення рослин шляхом використання макро-і мікродобрив, можна підвищити не тільки валовий збір коренеплодів, а й відповідно збільшити вихід цукру з одиниці площі [2, 3, 5, 7].

При освоєнні інтенсивних технологій вирощування цукрового буряка особливу увагу слід приділити правильному вибору норм та співвідношень елементів живлення.

Таблиця 5.14

Середня потреба цукрового буряка

в основних макро- і мікроелементах, залежно від рівня урожайності

Таблиця 5.15.

Надходження поживних речовин у рослини цукрового буряка,

відсотки від загальної кількості за вегетацію (за П. В. Карпенком)

Для одержання високих урожаїв коренеплодів з хорошими технологічними якостями необхідно забезпечити оптимальний рівень живлення всіма мінеральними елементами на початку вегетації та в період інтенсивного формування листкового апарату і підвищене живлення фосфором і калієм при дещо обмеженому живленні азотом наприкінці вегетації.

Органічні добрива не тільки збільшують у ґрунті вміст елементів живлення, а й поліпшують його фізико-хімічні властивості, що має дуже велике значення для підвищення врожайності культури. Одночасно органічні добрива підвищують ефективність внесених мінеральних добрив. За поєднаного внесення органічних і мінеральних добрив рослини повноцінно забезпечуються поживними речовинами.

З органічних добрив під цукровий буряк найчастіше вносять напівперепрілий гній. Численні досліди, проведені співробітниками Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків УААН у різних ґрунтово-кліматичних зонах, показали перевагу осіннього внесення органічних добрив. У дослідах, проведених у Миронівському інституті пшениці ім. В. М. Ремесла НААНУ, після внесення 20 т/га гною під глибоку зяблеву оранку приріст урожаю цукрового буряка становив 61 ц/га, а після внесення такої самої кількості гною навесні - 27 ц/га [5].

У бурякосійних районах тепер широко застосовують систему удобрення цукрового буряка, яка складається з основного удобрення (під глибоку зяблеву оранку), рядкового (під час сівби) та підживлення (у період вегетації) [2, 3, 5, 7].

Норми органічних і мінеральних добрив встановлюються залежно від типу ґрунтів, попередника та особливостей клімату. В районах нестійкого зволоження на чорноземах під цукровий буряк вносять 20-30 т/га гною, на сірих опідзолених ґрунтах - 30-40 т/га, на зрошуваних землях, а також у районах достатнього зволоження - 40-50 т/га.

Вищі врожаї цукрового буряка отримують за поєднаного внесення органічних і мінеральних добрив. Наприклад, дослідах Інституту фізіології рослин і генетики НААНУ, проведених на супіщаних ґрунтах, приріст урожаю від внесення 20 т/га гною становив 88,5 т/га, а від внесення 10 т/га гною і половинної дози NТК - 125,9 ц/га.

Орієнтовні норми внесення мінеральних добрив під цукровий буряк наведено у табл. 5.16.

Таблиця. 5.16.

Орієнтовні середньорічні норми внесення мінеральних добрив під цукровий буряк, кг/га діючої речовини (за даними Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків УААН)

На підзолистих, сірих опідзолених ґрунтах та опідзолених чорноземах, згідно з дослідами Інституту землеробства НААНУ, внесення фосфоритного борошна під глибоку зяблеву оранку дає такий самий приріст урожаю, як і внесення суперфосфату. Доцільно поєднувати внесення фосфоритного борошна під зяблеву оранку з внесенням гранульованого суперфосфату в рядки і підживлення.

Вплив азотних добрив (натрієвої, кальцієвої та аміачної селітр, сечовини й сульфату амонію) на врожай цукрового буряка майже однаковий, лише на підзолистих ґрунтах деяку перевагу має кальцієва селітра. Цінним азотним добривом для підживлення цукрового буряка є аміачна вода [2, 3, 7].

Серед використовуваних калійних добрив деяку перевагу має прикарпатський каїніт, який збільшує приріст урожаю порівняно з концентрованими добривами - калійною сіллю, хлоридом калію та калімагнезією. З калійних добрив на чорноземах і каштанових ґрунтах під цукровий буряк доцільно вносити хлорид калію, який містить 57-62% К₂О. За поєднаного внесення хлориду і сульфату калію приріст урожаю буває більшим, ніж після внесення хлориду калію [2, 3, 7].

Під зяблеву оранку ефективніше вносити суміш хлориду калію або калійної солі з сирими солями - каїнітом, сильвінітом, які крім калію містять інші потрібні для цукрового буряка елементи живлення - натрій, магній, а також мікроелементи мідь, манган, бор, молібден та ін. Однак на засолених ґрунтах вносити сирі калійні добрива не рекомендується [2, 3, 7].

Під час вирощування цукрового буряка застосовують також рідкі комплексні добрива (РКД), які містять 10 % азоту і 34 % фосфору. Їх можна вносити під глибоку оранку, передпосівний обробіток ґрунту, під час сівби в рядки та для підживлення. РКД вносять під цукровий буряк, беручи до уваги рекомендовані дози в перерахунку на Р₂О₅.

На кислих ґрунтах під зяблеву оранку рекомендується вносити 3-4 т/га дефекату. Приріст урожаю від цього заходу часто становить 20-40 ц/га.

Вапнування підзолистих ґрунтів підвищує врожайність цукрового буряку на 30-50 ц/га.

Внесення гіпсу (2-3 т/га) на солонцях і солонцюватих ґрунтах підвищує врожайність цукрового буряка на 30-50 ц/га. Дефекат і гіпс рекомендується вносити також під час сівби у рядки (2-4 ц/га) [2, 3, 7].

Внесення мікродобрив. При вирощуванні цукрового буряка необхідно застосовувати борні, мідні, марганцеві, цинкові, молібденові та кобальтові мікродобрива[2, 3, 7]. Залізо та магній відіграють важливу роль у роботі хлорофілу рослин; марганець та молібден - в окислювальній системі фотосинтезу; цинк істотно впливає на обмінні реакції електронів; мідь відіграє провідну роль у диханні та фотосинтезі.

Для цукрового буряку найкритичнішим елементом є бор. З-поміж інших мікроелементів він найсуттєвіше впливає на врожайність та цукристість коренів, беручи активну участь у метаболізмі вуглеводів та синтезі матеріалу клітинних стінок. Нестача бору спричинює сповільнення росту, скручування та в'янення листя. Класичним симптомом є суха гниль листя. Коренеплоди мають погану лежкість, уражуються кагатною гниллю.

Мідні добрива застосовують на торфоболотних ґрунтах. На дерново-підзолистих, сірих лісових, легких піщаних їх вносять один раз у п'ять років.

Цинкові добрива підвищують урожай і цукристість на чорноземах з невеликим вмістом цинку. У формі сірчанокислого цинку його застосовують для обробки насіння (50-70 г/т), вносять у рядки при сівбі і під час позакореневого підживлення (0,1% розчин).

Молібденові добрива потребують рослини на ґрунтах з кислою реакцією -дерново-підзолистих, сірих лісових, чорноземах опідзолених та вилугуваних. Вносять тоді ж як і цинкові, використовуючи молібденово-кислий амоній, молібдат натрію та відходи промисловості. Для обробки використовують 25-50 г молібдену на 1 ц насіння, а при обприскуванні - 0,1 % розчин молібденово-кислого амонію.

Кобальтові мікродобрива ефективні на дерново-підзолистих, піщаних сірих лісових, чорноземах вилугуваних та інших ґрунтах, що бідні на рухомий кобальт. Застосовують його при обробці насіння (40-70 грам кобальту на 100 кг насіння) та для позакореневих підживлень (0,1% розчин сірчанокислого кобальту).

Підживлення невеликими дозами мінеральних добрив підвищує врожайність цукрового буряка на 20-40 ц/га і більше. Його проводять одночасно з міжрядним обробітком. Крім збільшення врожаю підживлення сприяє підвищенню вмісту цукру в коренях. На зрошуваних землях дозу добрив дещо збільшують. На чорноземах і солонцюватих ґрунтах можна збільшувати дозу фосфорних, а на підзолистих ґрунтах - азотних і калійних добрив.

Позакореневе підживлення цукрового буряка як захід підвищення цукристості коренеплодів рекомендують проводити за 3-4 тижні до збирання врожаю. Посіви обприскують слабкими розчинами калійних і фосфорних добрив із розрахунку 30 кг/га хлориду калію, розчиненого в 400 л води, або 50 кг/га суперфосфату, розчиненого у 800 л води. Досліди показують, що цукристість буряка при цьому підвищується на 0,5-1%. Для позакореневого підживлення застосовують таку поживну суміш: сечовина 2,5 кг/га, сульфат мангану - 1 і борна кислота - 0,5 кг/га на 500 л води. Проводять його 2-3 рази в серпні-вересні, коли починає жовкнути листя буряка [2, 3, 7, 20].