2.2.2 Технологія вирощування ярого ячменю

Ключові слова: ґрунт, попередник, оптимальні строки сівби, технології догляду за посівами, норми внесення добрив, норми зрошення, збирання врожаю

Анотація: проаналізовано основні технологічні прийоми вирощування ярого ячменю на території України.

2.2.2.1 Система обробки грунтів.

Правильний вибір способу обробки грунту під ячмінь і якісне її проведення сприяють поліпшенню водного, повітряного, поживного і температурного режимів грунту, створення найбільш сприятливих умов для проникнення коренів у глибокі шари грунту, знищення бур'янів. Обробку грунту необхідно проводити з урахуванням грунтово-кліматичних умов, попередників, ступеня забур'яненості поля та інших факторів. Обробка грунту під ячмінь підрозділяється на основну, передпосівну і мінімальну.

Основна обробка. Роль основного обробітку грунту полягає в тому, щоб створити сприятливі умови для росту рослин. Після стерньових попередників обробіток грунту складається з своєчасного лущення стерні і подальшої оранки. Лущення стерні займає важливе місце в системі основного обробітку грунту. Воно сприяє нагромадженню і заощадження вологи, боротьбі із засміченістю, а також зменшенню тягового опору машин і знарядь при оранці. До моменту збирання зернових культур грунт сильно ущільнюється і лущення покращує її фізичні та біологічні властивості (зменшуєтьсящільність, збільшується швидкість поглинання води і т.д.). Лущення потрібно проводити відразу ж після збирання культури або після збирання соломи. У цей час верхній шар грунту буває вологим і краще піддається розпушуванню [1].

У залежності від ступеня засміченості окремими видами бур'янів, механічного складу грунту та його вологості лущення проводять на глибину від 6-8 см до 10-12 см. На полях, де переважають однорічні бур'яни, грунт лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. поля , засмічені корнеотприсковимі бур'янами (осот польовим, осотом польовим, берізкою, суріпиця), обробляють в першу чергу. У районах з коротким післязбиральних періодом слідом за збиранням врожаю грунт лущать на глибину 10-12 см лемішними знаряддями, повністю підрізаними кореневу систему бур'янів. Лущення дисковими знаряддями менш ефективно, оскільки майже половина бур'янів залишається з неподрезаннимі корінням. За даними наукових установ, лущення дисковими знаряддями зменшує кількість корнеотприскових бур'янів на 32%, а лемішними - на 72%. Приблизно через 2-3 тижні після лущення при появі пагонів бур'янів грунт орють плугами з передплужниками на глибину орного шару. У деяких районах з тривалим післязбиральних періодом ефективним є повторне лущення перед зяблевої оранкою. Перше лущення виконують дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, друге - лемішними на глибину 10-12 см. При повторному лущенні досягається найбільше знищення корнеотприскових бур'янів за рахунок масового пагоноутворення. Двократне лущення сприяє зниженню засміченості полів корнеотприсковимі бур'янами на 50-90% .

Лущення має велике значення і в боротьбі з кореневищними бур'янами (пирієм повзучим та ін), які розмножуються переважно вегетативно - кореневищами, залягають на глибині 10-12 см. Горизонтально розташовані в грунті кореневища лущать перехресно дисковими лущильниками. Більш дрібно порізані кореневища швидко витрачають запаси поживних речовин на утворення пагонів і швидше відмирають при глибокій закладенні в грунт. Через 10-15 днів при появі паростків пирію пагони і відрізки кореневищ заорюють плугами з передплужниками на глибину орного шару. Ефективно лущення і в боротьбі зі шкідниками - личинками шведськоїмушки, хлібного жука та ін Вивернуті в результаті лущення яйця шкідливих комах висихають і гинуть або знищуються іншими комахами. Велике значення своєчасного лущення у збереженні грунтової вологи, накопиченніатмосфернихопадів і поліпшення подальшої оранки.

Основне завдання зяблевої оранки - обгортування розпушена шару і переміщення навідповіднуглибину верхній частині орного шару, а також рихлення та перемішування його. При своєчасній оранці на зяб плугами з передплужниками знищуються бур'яни, які проросли після лущення, і разом із залишками стерні, збудниками хвороб, яйцями та личинками шкідливих комах вони укладаються на дно борозни.
Ефективність зяблевої оранки залежить від способу, глибини та терміну її проведення. Зяблеву оранку під ячмінь проводять плугами з передплужниками. Це забезпечує хорошу закладення пожівних залишків, внесених добрив, підвищує родючість грунту. Необхідність оранки пояснюється тим, що до кінця літнього сезону верхня частина орного шару має більш високою родючістю, ніж нижня.

Глибина зяблевої оранки залежить від типу і механічного складу грунту, засміченості та інших факторів. Щоб уникнути утворення ущільненої підошви для підвищення родючості грунту і врожаю сільськогосподарських культур рекомендується застосовувати в сівозмінах різноглибинні оранку. Начорноземах, темно-каштанових, темно-сірих, сірих та інших грунтах з достатньою глибиною гумусового шару під ячмінь грунт орють на глибину 20-22 см, а під просапні культури і в пару - на 30 см і більше.

На полях, засмічених багаторічними бур'янами, а також для поліпшення закладення рослинних залишків під ячмінь застосовують глибоку оранку. На дерново-підзолистих і змитих грунтах доцільна оранка на глибину гумусового шару без вивертання малородючої орного шару.

Ефективність зяблевої оранки багато в чому визначається терміном її проведення. Відомо, що рання зяб сприяє підвищенню врожайності ячменю. При оранці через 2-3 тижні після лущення значно зменшується забур'яненість посівів, більше накопичується вологи в грунті, поліпшується її харчовий режим і зростає врожай.

На схилах для зменшення стоків води і кращого її всмоктування, а також щоб уникнути змиву грунту оранку проводять упоперек схилів.

2.2.2.2.Передпосівна обробка.

Основне призначення передпосівної обробки грунту під ячмінь - ретельна обробка посівного шару, що дозволяє висівати насіння на необхідну глибину. Це сприяє появі своєчасних і дружніх сходів, знищення бур'янів що з'явилися, збереженню грунтової вологи, посиленню мікробіологічних процесів в грунті і поліпшенню умовживлення рослин. Весняна обробка зябу під ячмінь включає ранньовесняне боронування, при необхідності вирівнювання гребнистой зябу шлейфами, передпосівну культивацію, а в посушливих умовах також і прикочування [детальніше - Зінченко О.І., Салатенко В.Н., БілоножкоМ.А. Ярий ячмінь . – с. 235 – 243].

Боронування зябу з метою закриття вологи проводять в один-два сліди важкими зубовими боронами рано навесні, як тільки можна приступити до польових робіт на окремих ділянках, вибірково, не очікування підсиханняповерхнігрунту на всій площі.

Основні показники якості ранньовесняного боронування - розпушення та вирівнювання верхнього шару грунту. Вони залежать від правильного визначення терміну проведення боронування.

Передпосівна культивація зябу - обов'язковий прийом на полях, де ячмінь висівають звичайними зерновими сівалками. При культивації створюється більш потужний, ніж після боронування, пухкий шар, необхідний для загортання насіння на однакову глибину і тривалого збереження вологи. Передпосівна культивація знищує проростають бур'яни.

Важкі грунту в районах достатнього зволоження рихлять на глибину 10-12 см, а піщані і супіщані - на 4-6 см. На сильноущільнених і важких грунтах застосовують іноді переорювання зябу, однак більш ефективним є безвідвальное розпушування на глибину 15-16 см. Культивують грунт зазвичай за 1-2 дні до посіву. При необхідності проводять дві культивації. При цьому першу проводять глибше, а другу мілко, впоперек першої на глибину посіву насіння з наступним боронуванням. На полях, засмічених пирієм, дискові лущильники не застосовують. Легкі, добре окультурені, пухкі, чисті від бур'янів грунти іноді (в залежності від станугрунту) не культивують, а обмежуються одним боронуванням на глибину 5- 6 см.

При глибокій передпосівній обробці, особливо в посушливі роки, для надання грунту оптимальної щільності рекомендується коткування до посіву. Воно сприяє зменшенню втрат вологи, забезпечує більш рівномірне закладення насіння, поява дружніх сходів і, як результат, підвищення врожаю.

Передпосівний обробіток ґрунту під ранні ярі зернові розпочинається при фізичному його достиганні. Рано навесні, як тільки ґрунт перестає мазатися, на полях, які швидко пересихають, з метою закриття вологи слід провести боронування і шлейфування зябу впоперек оранки. Площі, які будуть засівати в першу чергу, зразу ж культивують і готують до сівби без попереднього закриття вологи шляхом боронування.

Передпосівний обробіток ґрунту повинен бути виконаний на глибину загортання насіння.

Різноманітність ґрунтово-кліматичних умов, ступінь окультурення ґрунту, його фізичний стан потребують диференційованого підходу до обробітку в передпосівний період. Ярий ячмінь дуже негативно реагує на переущільнення і перезволоження ґрунту та нестачу в ньому кисню. Вибір оптимального стану вологості ґрунту для ярого ячменю особливо важливий. Тому на перезволожених ґрунтах з важким механічним складом в умовах затяжної прохолодної весни для покращення аерації, прискорення прогрівання та активізації мікробіологічних процесів необхідне глибоке розпушування (8-12 см) з наступним доведенням ґрунту до посівного стану. Якщо на зяб виорано плугами, застосовують культиватори типу КПС-4; на плоскорізному зябу - використовують голчасті борони (БИГ-3; БМШ-15) або лущильники з плоскими дисками (ЛДГ-10А). Для остаточного доведення ґрунту до посівного стану найкраще використати комбіновані агрегати типу комбінатор ЛК-4, Європак та ін.

У зоні Степу проведення передпосівної культивації через 4-5 днів після ранньовесняного боронування призводить до великих втрат вологи, що зменшує польову схожість і врожайність зерна. Тому сіють у цій зоні зразу вслід за закриттям вологи, не допускаючи пересихання верхнього шару ґрунту.

На легких ґрунтах за відсутності опадів головним за передпосівної підготовки ґрунту є збереження і нагромадження вологи, добре розпушення ґрунту. Цього можна досягти шляхом мінімального обробітку.

На полях, чистих від післязбиральних решток, можна використати дуже простий агрегат із послідовно з'єднаних важких, середніх та легких борін. На гірше вирівняних площах необхідно застосовувати голчасті борони в агрегаті з котками та зубовими боронами. При використанні культиваторів типу КПС-4 обов'язково коткують ріллю. Найкращу якість підготовки ґрунту до сівби дає використання сільськогосподарських машин класу "Компактор", ЛК-4 чи "Європак".

В усіх зонах за високої вологості ґрунту на передпосівній підготовці не допускається використання енергонасичених колісних тракторів класу Т-150К і особливо К-700.

Передпосівний обробіток ґрунту виконується впоперек до напрямку сівби або під кутом до неї. Розрив у часі між передпосівним обробітком і сівбою не повинен перевищувати 0,5-1 год.

2.2.2.3 Попередники.

Кращими попередниками для ячменю є просапні та озима пшениця, тобто культури, які залишають поле досить чистим від бур`янів з достатньою кількістю в грунті легкодоступних рослинам поживних речовин. Важливо також, щоб під попередник ячменю було внесено органічні й мінеральні добрива, бо він добре реагує на їхню післядію. В степовій зоні України кращими попередниками для ячменю є кукурудза, просапні, зернобобові та баштанні культури. У Лісостепу добрими попередниками є кукурудза, цукрові буряки та інші просапні й зернобобові культури, під які вносили добрива. Кращими попередниками є картопля, цукрові буряки, кукурудза, зернобобові культури. Чергування культур з різними біологічними властивостями та неоднаковими потребами у зволоженні, освітленні й поживних речовинах є одним із найважливіших заходів боротьби з усіма бур`янами, що засмічують посіви. Відомо, що сільськогосподарські культури й технології їхнього вирощування по-різному впливають на бур`яни. Тому культури, чутливі до забур`янення, потрібно висівати після таких попередників, які найбільше пригнічують бур`яни або їхнє вирощування сприяє очищенню грунту від бур`янів.

Зернобобові культури як попередники сприяють не тільки підвищенню врожаю ячменю, але й збільшують вміст білка на 1,5-2%. У дослідженнях Уманського СГІ урожайність ярого ячменю після цукрових буряків становила 33,2, після кукурудзи - 32,8 ц/га. Однак стійкішою вона була після кукурудзи, тоді як після буряків вона значною мірою залежала від погодних умов. У спеціалізованих зернових сівозмінах ярий ячмінь вирощують також і після озимої пшениці. За біологічними особливостями ця культура значно різниться з переліченими вище попередниками, тож і на водно-поживний режим та фітосанітарний стан посівів впливає дещо по-іншому [детальніше - Паламарчук В.Д., Поліщук І.С., Каленська С.М., Єрмакова Л.М. Біологія та екологія сільськогосподарських культур. с. 207 – 226].

2.2.2.4 Сівба. Підготовка насіння.

Високоякісне насіння формують з допомогою відповідних заходів під час після збиральної його обробки:

- очищення насіння від мертвих і живих домішок та доведення за чистотою до вимог державного стандарту;

- сортування насіння - це виділення із загальної маси насіння повноцінних його частин певної величини та пружності.

Протруювання насіння - це обробка його хімічними препаратами для знищення збудників хвороб, бактерій, грибних вірусів та проти шкідників. Здійснюють його різними способами, але найпоширеніший метод - протруєння та інкрустація насіння, тобто протруєння насіння з фіксуванням протруювачів на насінні з допомогою полімерних плівкоутворювачів.

Строки й способи сівби, глибина загортання насіння. У зоні нестійкого зволоження особливо в роки з екстремальними погодними умовами, врожайність ячменю значною мірою залежить від норм висіву. Вибір норми, незважаючи на уявну її простоту і вивченість, є достатньо складним питанням технології, до якого доводиться повертатися щорічно.

Цю проблему слід вирішувати відповідно до цілої низки умов, що постійно змінюються: час достигання грунту, вологозабезпеченість, сорт, технологія тощо. Тому раз і назавжди визначеної норми висівання не може бути. Вона постійно змінюється. Можна вести мову тільки про орієнтовні норми висіву для різних зон. Встановлюючи норму висівання, слід враховувати біологічну особливість ярого ячменю, формувати різну кількість пагонів кущіння, зниження енергії кущіння за збільшення кількості рослин на одиниці площі.

Продуктивність колосу пагонів кущіння зменшується за надмірного або пізнього їхнього формування. Раніше твердили, що найпродуктивні рослини будуть із нормою висіву в межах 4-5 млн/га. Зазвичай коефіцієнт кущіння в таких посівах становить 2-3. У лісостеповій і поліській зонах оптимальною нормою сівби вважають 4,5 млн/га, у передкарпатській і карпатській зонах вона зростає до 5 млн/га схожих насінин. За підвищених норм висіву (від 5 до 7 млн насінин на один гектар) умови світлового режиму в посівах помітно погіршуються. В зріджених посівах, навпаки, ростові процеси посилюються, але підвищення кущіння й продуктивності рослин не компенсує недостатньої щільності колосоносних стебел перед збиранням.

Сіяти ячмінь треба в ранні строки. Запізнення із сівбою на п`ять-сім днів призводить до зниження врожаю в умовах України на 4-6 ц/га, в посушливі роки - на 10-14 ц з гектара.

Основний спосіб сівби - звичайний рядковий з міжряддям 15 см. За інтенсивного вирощування ячменю під час сівби створюють постійні технологічні колії. Якщо ячмінь сіють після кращих попередників, тоді застосовують меншу норму, ніж після гірших, а в разі запізнення з сівбою або висівання в сухий грунт - більшу. За вузькорядної сівби беруть на 0,5-1млн схожих зернин більше, ніж у разі висіву звичайним рядковим способом. Як попередник ярого ячменю часто використовують у сівозміні багаторічні трави: конюшину, люцерну, еспарцет. Норми висіву багаторічних трав, залежно від зони, становлять: конюшини - 14-20 кг/га, люцерни - від 10-12 до 18-20, еспарцету - від 60-80 до 100 кг/га. Глибина загортання насіння ячменю становить на важких глинистих грунтах 3-4, на легких - 5-6, у посушливих степових районах - 7-8 см; конюшини й люцерни - 2-3, еспарцету - 3-4 см.

2.2.2.5 Система добрив і засобів захисту рослин

Засвоєння кореневою системою ячменю поживних речовин грунту невисоке, тому він дуже добре реагує на внесення добрив. Удобрюючи посіви ячменю, необхідно врахувати його потреби в поживних речовинах на різних грунтах. Так, на підзолистих і сірих лісових грунтах, деградованих та опідзолених чорноземах, сіроземах і каштанових грунтах він особливо добре реагує на азотні та фосфорні добрива. Калій найефективніший на піщаних і осушених торфових грунтах, фосфор - на глибоких чорноземах.

Пивоварний ячмінь слід добре забезпечувати, насамперед, фосфорно-калійними добривами, завдяки яким зерно накопичує більше крохмалю, а продовольчий і кормовий - азотними.

Ячмінь позитивно реагує не тільки на безпосереднє внесення добрив, а й на їхню післядію. Тому за інтенсивного вирощування ячменю його посіви удобрюють мінеральними добривами, а органічні вносять під попередники. Норми мінеральних добрив найбільш доцільно розраховувати на заплановану врожайність або відповідно до зональних рекомендацій.

Висока врожайність ячменю забезпечується за використання мінеральних добрив з урахуванням післядії органічних добрив приблизно в таких нормах і поєднаннях: під час основного внесення на дерново-підзолистих супіщаних і суглинкових грунтах – N₄₅P₃₀K₃₀, на чорноземах Центрального й Північного Степу - N₄₅P₃₀K₃₀, на каштанових і солончакуватих грунтах Південного Степу – N₄₅P₄₅. У разі висівання ячменю після неудобрених попередників норми мінеральних добрив збільшують на 25-30 відсотків [детальніше - Зінченко О.І., Салатенко В.Н., БілоножкоМ.А. Ярий ячмінь . – с. 235 – 243].

Мінеральні добрива. Найбільший ефект від застосування мінеральних добрив досягається в умовах достатнього зволоження. Високі врожаї ячменю одержують на полях зі збалансованим вмістом рухомих поживних речовин. Для визначення норм мінеральних добрив на отримання запланованого врожаю використовують балансовий метод. При цьому при розрахунку норм по фосфору та калію слід враховувати вміст цих елементів у грунті. Норми мінеральних добрив (Д, кг / га) розраховують за формулою

Д = У _n Н ₁ К, (2.1)

де У _n - запланований урожай, ц / га;

Н ₁ – норматив витрати добрив для одержання 1 ц зерна в залежності від попередників і грунтово-агрохімічних умов, кг д.р.;

К - поправочний коефіцієнт на вміст рухомого фосфору і обмінного калію в грунтах (табл. 2.4):

Таблиця 2.4 - Поправочні коефіцієнти на утримання рухомого фосфору та обмінного калію в грунті.

При розрахунку норм добрив керуються нормативами затрат мінеральних добрив на 1 ц зерна. На формування 1 ц зерна ярий ячмінь витрачає в середньому 2,6 кг азоту, 1,1 кг фосфору і 2,8 кг калію. Однак слід зазначити, що в різних грунтово-кліматичних зонах витрата елементів мінерального живлення на утворення 1 ц зерна ячменю неоднакова.

Фосфорні і калійні добрива вносять під основний обробіток грунту або при проведенні передпосівної культивації. При посіві ячменю гранульований суперфосфат вносять у рядки (10-20 кг / га д.р.). Під фуражний ячмінь при відсутності цього добрива можна використовувати нітроамофоску. При цьому нормаазоту не повинна перевищувати 10кг/га.д.р. Надмірне внесення азотних добрив під ячмінь, особливо на грунтах, не забезпечених фосфором, сприяє затримці дозрівання і вилягання рослин, що веде до значного зменшення врожаю. Азотні добрива вносять частинами: частина під передпосівну культивацію та частина у вигляді підживлення. При проведенні підживлення враховують вміст азоту в листках рослин. У розрахунку на суху речовину оптимальний його зміст має складати у фазі кущіння 4,2 - 4,5% і у фазі виходу в трубку - 3,8 - 4,2%. Якщо вміст азоту у листах менше, то дози азоту уточнюють.

Фосфорні та калійні добрива вносять під основний обробіток грунту, азотні - краще локально одночасно з передпосівною культивацією культиваторами-рослинопідживлювачами на глибину 10-12 сантиметрів. Мінеральні добрива вносять теж у рядки під час сівби ячменю.: З мікродобрив додають ті, що містять мідь, бор, марганець. На чорноземах ефективні марганцеві шлами, які вносять по 2-3 ц/га під зяблеву оранку, та марганізований гранульований суперфосфат - у рядки під час висіву ячменю в дозі близько 50 кг/га. Кислі грунти обов`язково вапнують, особливо в разі вирощування пивоварного ячменю (підвищуються маса 1000 зернин і вміст крохмалю в зерні). У вологі роки, в період кущіння, здійснюють азотне підживлення з розрахунку 20-30 кг/га азоту.

Внесення калію сприяє формуванню більш виповненого зерна, збільшує стійкість рослин до враження хворобами, підвищується стійкість соломини до полягання, ячмінь краще витримує посуху. Норма внесення калію коливається від 60 до 120 кг/га д.р.

Повну норму фосфорних і калійних добрив у зоні Степу, Лісостепу, Полісся вносять під основний обробіток ґрунту.

Азотні добрива у зоні Степу пропонується вносити одноразово. Переваги роздрібненого внесення азоту у цій зоні не виявлено. В роки з тривалою посухою, особливо в першій половині вегетації, підживлення азотом не сприяє збільшенню врожаю зерна ячменю. Азот, що внесений восени, не вимивається на важких зв'язних ґрунтах зони Степу і ефективно використовується рослинами у весняно-літній період вегетації. Азотні добрива у зоні Лісостепу і Поліссі починають застосовувати під передпосівну культивацію, а пізніше вносять у підживлення на різних фазах росту рослин.

При живленні ячменю необхідно дотримуватися таких правил:

1) На родючих ґрунтах (чорноземи, темно-сірі та ін.) для одержання 40-50 ц/га зерна ячменю після добрих попередників необхідно вносити N_45-60P_45-60К_45-60

2) На бідніших ґрунтах (дерново-підзолисті, світло-сірі і т.д.) норму добрив збільшують до N_60-90P_60-90K_60-90.

3) При вирощуванні ячменю після гірших чи мало удобрених попередників норму добрив підвищують на 25-30%.

4) Норма добрив для сортів ячменю, схильних до вилягання, не повинна перевищувати N₆₀P₆₀K₆₀. Високопродуктивні, чутливі на добрива і стійкі до вилягання сорти забезпечують максимальні врожаї з підвищенням доз добрив до N₉₀P₉₀K₉₀- N₁₂₀P₉₀K₉₀

5) Після добре удобрених органічними і мінеральними добривами просапних культур під ярий ячмінь добрива можна не вносити.

6) На меліорованих торфових землях калію вносять 80-100 кг/га, фосфору 30-50 кг/га д.р. і 15-20 кг/га мідного купоросу. Азот в невеликій кількості (N_15-20) вносять тільки на сильно міне­ралізованих торфовищах.

7) При вирощуванні пивоварного ячменю, а також при підсіві багаторічних бобових трав, дозу азотних добрив зменшують на 25-30%. Вона не повинна перевищувати після удобрених просапних культур N₃₀, а після інших попередників - N₆₀.

8) Дози добрив і строки внесення азоту визначають залежно від родючості ґрунту, попередника, гідротермічних умов року, рівня удобрення та біологічних особливостей сортів.

Норма внесення азоту на високому агрофоні має бути в межах 45 – 60кг/га д.р. Після малоцінних попередників та на ґрунтах з відносно низькою родючістю зростає до 60-80 кг/га д.р. При цьому на відміну від озимих культур, 50% загальної норми азоту необхідно обов'язково внести до сівби. Найкраще розкинути добрива незадовго до передпосівного обробітку і загорнути їх у верхньому шарі, оскільки азот швидко вимивається у глиб ґрунту. Решту азоту необхідно вносити на IV етапі органогенезу для підвищення озерненості колоса.

Вирощування ячменю на кормові і пивоварні цілі вимагає різного підходу до живлення азотом.

Застосування мікроелементів. При недостатньому вмісті мікроелементів в ґрунті, вносять їх при підготовці насіння або під час вегетації обприскують посіви. На дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах мікроелементи вносять при вмісті: бору-менше 0,3 мг, міді -1,5 мг, марганцю - 30 мг і цинку - менше 0,7 мг на 1 кг ґрунту. Бор ефективний на вапнякових ґрунтах з нейтральною реакцією, молібден - на кислих (рН менше 5,2), мідь - на торфових, цинк - на ґрунтах з високим вмістом рухомого фосфору. При обробці насіння на 1 т зерна витрачають 100 г бору, 300 г міді, 180 г марганцю, 120 г цинку. Використовують борну кислоту, сульфат міді, цинку і марганцю. Мікроелементи вносять також під час вегетації ячменю одночасно з фунгіцидами чи інсектицидами. Роль мікроелементів (Fe, Mn, Zn, Cu, Mo, В) в мінеральному живленні рослин, як складової ферментативних систем-біокаталізаторів важко переоцінити.

Мікроелементи в формі неорганічних солей, доступні для рослин в дуже незначних кількостях і переважно на кислих ґрунтах, лише молібден засвоюється рослинами на слабо лужних ґрунтах (табл.2.5)

Таблиця 2.5. Оптимальна кислотність ґрунту для найкращого засвоювання мікроелементів рослинами

Органічні добрива. Органічні добрива (гній, торф, компости та ін) позитивно впливають на врожай ячменю. Іноді ці добрива вносять безпосередньо під сам ячмінь, але частіше їх вносять під попередню культуру. Гній, внесений безпосередньо під ячмінь, сприяє значному збільшенню врожаю. Дослідження показали, що вносити компости більш ефективно, ніж гній або торф окремо. Оптимальна доза компостів - 20-30т/га. Від внесення чистого гною прибавка врожаю зерна ячменю в середньому становить 16,6%, від гною з додаванням фосфорної борошна - 29,6%, від торфо-гнойових компосту - 32,2% [8].

В основних зонах вирощування ячменю органічні добрива вносять під попередник. У цьому випадку ячмінь добре використовує післядію добрив. Так, при внесенні 20 т / га гною в пару і під картоплю врожайність ячменю підвищується в середньому на 4,3 ц / га. Ячмінь добре реагує на рідкий гній, особливо на його післядію. Живильні речовини рідкого гною більш доступні рослинам і легше засвоюються. Рідкий гній вносять восени під зяб, взимку розкидають по снігу, на вирівняних ділянках його можна застосовувати і навесні. Застосування гною безпосередньо під ячмінь найбільше доцільно на малородючих землях і дерново-підзолистих грунтах при достатньому зволоженні. У цих умовах доза гною повинна бути не менше 20 т / га.

Використання соломи на добриво покращує фізико-хімічні властивості грунту, активізує діяльність мікроорганізмів, підвищує вміст гумусу. Проте внесення соломи без азотних добрив зазвичай знижує врожайність першої культури.

Засоби захисту рослин. Найбільшої шкоди посівам ячменю завдають коренепаросткові та кореневищні багаторічні бур'яни: осот польовий, берізка польова, пирій повзучий, а з однорічних бур'янів триреберник непахучий мишій зелений і сизий, лобода біла та ін. На ряду з агротехнічними прийомами (сівозміна, обробка грунту та ін) використовують гербіциди. Їх види та дози встановлюють залежно від засміченості, погодних умов та інших факторів.

На полях, засмічених вівсюгом, навесні до посіву вносять грунтовий гербіцид ептам або агрітокс. Коли в посіві переважають однорічні бур'яни, гербіциди застосовують у фази від розвитку двох-трьох листків до кущіння ячменю, а якщо багаторічні, то при повному кущінні ячменю.

Значні проблеми для зернових культур створює забур'яненість пирієм. Хімічна боротьба з ним на зернових ускладнена. Якщо пирієм вкрито 5-10% площі, або 30 колосоносних стебел на І м², це викликає великі втрати зерна. Успішно можна боротися з пирієм шляхом застосування гербіцидів раундапу, гліфосу та ін. їх можна вносити за два тижні до збирання (3-5 л/га). Крім загибелі пирію ці препарати підсушують зернові культури, роблять менш затратним збирання останніх.

При появі на посівах ячменю шкідників і хвороб проводять обробку інсектицидами та пестицидами. Найбільш поширеними в даний час препаратами для боротьби зі шведською мушкою, попелицями, кліщами і іншими шкідниками є карате, фастак, децис. Для боротьби з такими хворобами, як борошниста роса, сітчаста, темно-бура плямистість, рінхоспоріоз, жовта і бура іржа використовують фунгіциди фундазол, тілт, акробат МЦ та інші.

З метою зменшення кількості хімічних обробок проти шкідників ячменю значно ширше повинен застосовуватися біологічний метод захисту від шкідливої черепашки, попелиці, зернової совки. Він заснований на врахуванні природних популяцій ентомофагів і ентомопатогенних мікроорганізмів. Цей метод широко застосовується в країнах Заходу і дає непоганий результат.

Догляд за посівами. Якщо ячмінь сіють у посушливу весну, то для підвищення польової схожості й дружного проростання насіння здійснюють післясходове коткування посівів кільчасто-шпоровими котками. У районах з достатньою кількістю вологи, особливо на важких запливних грунтах, де може утворюватися грунтова кірка, її руйнують ротаційними мотиками або голчастими боронами.

У фазі сходів для захисту від пошкодження злаковими мухами проводять крайові, а при потребі - суцільну обробку посівів інсектицидом (БІ-58 новий, 0,8-1л/га; волатон, 1-1.5л/га; діазинон, 1,5-1,8л/га; лебайцид, 0,6кг/га; нурел Д -0,75-1,0л/га; фастак - 0,1-0,15л/га; ф'юрі-0,07л/га або інші.

У період вегетації застосовують інтегровану систему захисту посівів від хвороб, шкідників та бур`янів. У разі виявлення на рослинах ознак борошнистої роси, іржі посіви у фазі кущіння обприскують з обприскувачів.

Збирання й зберігання врожаю. Передчасне збирання зменшує врожай зерна та його якість. Роздільний спосіб застосовують за стійкої сонячної погоди на забур`янених посівах у разі підгону й підсівання трав. У валки косять усередині і не пізніше кінця воскової стиглості, коли пожовтіє понад 80% колосся, а вологість зерна становитиме 30-38%. Підбирають валки не пізніше ніж через три-чотири дні, коли вологість зерна зменшується до 14-18 відсотків. Прямим комбайнуванням збирають низькорослі, зріджені посіви, чисті від бур`янів, без підгону, за настання повної стиглості зерна. Найкраще, якщо врожай буде зібрано за чотири-п`ять днів. На сьомий день після настання повної стиглості фізіологічний зв`язок зерна з рослиною припиняється, крохмаль переходить у розчинні форми вуглеводів і витрачається на дихання.

Збирають ячмінь у фазі воскової стиглості зерна, поєднуючи роздільне збирання з прямим. Починають роботу, коли вологість зерна сягає 30-38%. Скошують ячмінь жатками у валки завтовшки 12-18 см і завширшки близько 1,8 м за висоти зрізу середньо- і низькорослих сортів 15-20 см, високорослих - 25-30 сантиметрів. За такої висоти стерні валки швидше сохнуть. За двофазового збирання виляглого забур`яненого ячменю використовують бобові жатки ЖБА-3,5, бо під час роботи різальних агрегатів зернових жаток втрачається багато зерна. Для прямого комбайнування залишають чисті, стійкі до осипання та зрідження, низькорослі посіви ячменю, які досягли повної стиглості. Швидкість за прямого комбайнування становить 6-7, на обмолоті валків - 4,5-5 км/год. Втрати зерна під час збирання мають бути не більше 0,5 відсотка. Після збирання зерно старанно очищають, за потреби, пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість до 14-15% і використовують за призначенням [11].