1.4.1 Шкідники та хвороби озимої пшениці

Шкідники та хвороби озимої пшениці також можуть значно зменшити врожай озимої пшениці Втрати врожаю залежать від масштабів пошкодження рослин, термінів появи шкідників і хвороб та біологічної стійкості сортів.

Хвороби озимої пшениці. Озима пшениця - уражується багатьма хворобами, переважно паразитарної природи. Їх збудниками є гриби, бактерії, віруси, мікоплазми, нематоди. Так, найбільш поширеними і шкідливими у грунтово-кліматичній зоні Степу є такі хвороби: сажка (тверда, летюча, стеблова), септоріоз на листі й колосі, борошниста роса (особливо в умовах зрошення), кореневі гнилі, бура листкова іржа, фузаріоз колоса (на зрошенні), вірусні хвороби.

Слід відзначити, що недобір урожаю озимої пшениці від комплексу хвороб становить у середньому 12–18%, а в роки епіфітотій - 25–50% і більше [39,40].

Рослини пшениці пошкоджені летючою сажкою

Найкращим заходом для обмеження хвороб озимої пшениці є впровадження стійких до їх ураження сортів. За сприятливих умов для розвитку хвороб такі сорти не знижують урожайність культури. Аналіз оцінки стійкості районованих сортів озимої пшениці до хвороб свідчить, що відносно стійкими сортами засівається: 15% всієї площі - до борошнистої роси, близько 40% - бурої іржі, 20% - до кореневих гнилей.

Що стосується септоріозу, фузаріозу колоса, то наявність стійких сортів до цих хвороб обмежені. Проти хвороб необхідно перш за все застосовувати

агротехнічні заходи, які проведені якісно та своєчасно, значно обмежують ураження цієї культури хворобами. Основним заходом є правильне чергування культур у сівозміні, розміщення пшениці після кращих попередників. Для обмеження шкідливості кореневих гнилей, септоріозу, фузаріозу колоса й зерна під час планування розміщення культур у сівозміні необхідно проводити такі заходи: вводити сівозміни з насиченням колосовими культурами не більше 40–50% і частково колосовими у структурі попередників озимих до 10–15%. Обробіток ґрунту, зокрема зяблевий, суттєво знижує запас інфекції збудників хвороб у ґрунті. Лущення стерні покращує мінералізацію уражених рослинних решток, сприяє появі падалиці зернових культур, на якій можуть розвиватися кореневі гнилі, бактеріальні і вірусні хвороби. Наступна оранка спричиняє суттєве зниження запасу інфекції збудників хвороб.

Посіви пшениці уражені борошнистою росою

Зниженню шкідливості снігової плісняви сприяє руйнування снігової кірки, ранньовесняне боронування.

Найбільш стійка до ураження хворобами культура оптимальних строків сівби. На надто ранніх посівах восени нагромаджується значно більше інфекції бурої і жовтої іржі, борошнистої роси, кореневих гнилей, септоріозу, бактеріальних і вірусних хвороб. Пізні посіви сильніше уражаються сажкою. Глибоко посіяне насіння (6–8 см) довше сходить, а його проростки уражуються збудниками пліснявіння, кореневої гнилі, твердої сажки.

Упродовж вегетаційного періоду у випадку сильного ураження для обмеження шкідливості хвороб посіви обприскують хімічними засобами захисту. Хімічні захисні заходи найдоцільніше проводити, коли поширення патогенів перебуває на рівні економічного порогу шкідливості .

В умовах загущених посівів пшениці створюються сприятливі умови для розвиткузбудників, зокрема кореневих гнилей..

Внесення під пшеницю органічних добрив не тільки підвищує родючість ґрунту і забезпечує рослини необхідними елементами живлення, а й сприяє розвитку мікрофлори, яка є антагоністом значної кількості фітопатогенів. гнилей, іржі.

Система захисту рослин повинна засновуватись на об’єктивній оцінці фітосанітарних обставин та дотримання термінів проведення захисних заходів.

При інтенсивній технології вирощування озимої пшениці застосовується інтегрована система захисту посівів від шкідників, хвороб та бур’янів. Вона передбачає комплексне застосування організаційно – господарських, хімічних, агротехнічних і селекційних заходів з врахуванням особливостей грунтово – кліматичної зони та економічного порогу шкідливості ( детальніше - Паламарчук В.Д., Поліщук І.С., Каленська С.М., Єрмакова Л.М. Біологія та екологія сільськогосподарських рослин.-с. 247 – 271).

Шкідники озимої пшениці. Зерновим колосовим культурам в Україні завдають шкоди понад 100 видів комах, 3 види кліщів, а також у деякій мірі, нематоди та мишовидні гризуни. Всі ці шкідники в окремі роки можуть призвести до значних втрат врожаю, що інколи перевищують 50%.

Серед головних шкідників зернових колосових культур розрізняють:
1) Хлібну жужелицю.
2) Злакових мух (вівсяна, пшенична, гесенська, опоміза пшенична).
3) Хлібних клопів (клоп-черепашка, маврська, австрійська черепашки).
4) Трипсів (пшеничний, житній, вівсяний).
5) П’явиць (червоногруда, синя).
6) Злакових попелиць (звичайна, велика, ячмінна).
7) Хлібних блішок (смугаста, стеблова).
8) Злакових цикадок (смугаста, шестикрапкова, темна).
9) Хлібних жуків (жук-кузька, жук-красун, жук-хрестоносець).
10) Совок, злакових листокруток.
11) Хлібних пильщиків (звичайний, чорний)

На озимих зернових культурах поширення і живлення шкідників починається вже восени, від початку проростання насіння: на зазеленілі поля одразу злітається безліч цикадок, попелиць, злакових мух. На полях після стерньових попередників, де протягом періоду від збирання попередника до висівання культури була падалиця зернових, висока ймовірність заселення хлібною жужелицею [39,40].

Захист озимини від шкідників найефективніший, якщо його починати з захисту насіння. Навесні на посівах озимої пшениці починають живлення після зимівлі клопи, попелиці, окремі злакові мухи, п'явиці та ін. Більшість шкідників виходять, коли середньодобова температура стабільно перевищуватиме +10 °C. За багаторічними даними, це починається з другої декади квітня у південних областях і триває до першої декади травня у північних. Масовий вихід шкідників після зимівлі здебільшого збігається за терміном із початком виходу в трубку озимої пшениці і ячменю.

У передзбиральний період чималої шкоди можуть завдати дорослі жуки хлібної жужелиці, хлібні жуки, зернова совка. Хлібні жуки за період активного живлення знищують близько 8 г зерна, і на кожну з'їдену зернину викидають на землю майже 8 шт. . Якщо економічний поріг шкодочинності сягає критичного рівня, доцільно застосувати інсектициди не пізніше, ніж за 20 днів до збирання урожаю.