6.1.2 БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТОМАТІВ І ВИМОГИ ДО НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

6.1.2.1 Біологічні особливості томатів

Томати мають широке розповсюдження в багатьох країнах світу. Серед овочевих культур томати займають провідне місце. Їх вирощують для забезпечення населення продуктами овочівництва та для переробки на консервних заводах. Посівні площі томатів становлять 57 % всієї площі овочевих культур.

Культурні томати мають походження із тропічної зони Америки. Від Перу до Мексики томати вирощувались задовго до відкриття Нового Світу європейцями. До Європи томати попали наприкінці шістнадцятого століття, де спочатку вони вирощувались в Іспанії та Португалії, а потім розповсюдились по всій Європі та Близькому Сходу.

В Росії томат вперше з’явився в Криму та на Закавказзі. На теренах Радянського Союзу бурхливе розповсюдження томатів спостерігалось починаючи з тридцятих років минулого століття і досягло найбільшого розвитку у 50 – 60 роки. У вісімдесяті роки культура томату просунулась далеко на північ за межі центральних чорноземних районів Росії. На території України томати вирощуються в усіх природно – кліматичних зонах. В степових районах виробничі площі під томатами за розміром займають одне із перших місць серед овочевих культур.

Томати відносяться до сімейства пасльонових (Solanaceae Juss.), роду  Lycopersicon Tourn, який складається з трьох видів. Із них два дикі, третій вид – звичайний томат включає всі культурні форми [2-4, 7,11].

В нашій країні томат – трав’яниста однорічна рослина з прямостоячим або пригнутим стеблом, покритим залозистими волосками. Рослини томата мають специфічний томатний запах, який посилюється  при пошкодженні стебла.

Плід – ягода різних розмірів, від 1 до 400 г, соковитий, багато гніздовий різного забарвлення – від зеленого до червоного. Насіння томатів мілке, яйцевидне або бруньковидне, плоске, загострене, в основі світле- або темно-жовте з сіруватим відтінком.

Томати відносяться до рослин з глибоким, сильно гілчастим корінням, що проникає в ґрунт до 1,5 м і більше. Відрізняється коріння рослин, висаджених насінням у ґрунт від коріння рослин висаджених розсадою. Томати, посіяні безпосередньо насінням у ґрунт мають добре виражений головний корінь та глибоку кореневу систему, тоді як висаджені розсадою мають тільки горизонтальне бокове коріння, яке розташовується близько до поверхні ґрунту [8-10].

Харчова цінність томатів визначається наявністю в них вуглеводів, органічних кислот, мінеральних солей, ароматичних речовин та вітамінів (С, каротин, В₁, В₂, РР, К та ін.). В складі сухих речовин переважають вуглеводи, переважно цукор. Дослідженнями багатьох авторів [1-12] встановлено, що хімічний склад плодів томатів дуже змінюється в залежності від особливостей сорту, умов вирощування, віку рослин та інших факторів, що на нього впливають. Найбільш цінні плоди томатів у перший місяць плодоносіння. В кінці плодоносіння в плодах томатів, особливо тих, що вирощуються на зрошуваних полях, зменшується вміст цукру і збільшується кислотність.

Амплітуда мінливості вмісту різних речовин в томатах наводиться в табл. 2.1 та 2.2.

Плоди томата за хімічним складом також неоднорідні. В середині плода тканини вміщують більше сухої речовини та цукру, гнізда вміщують більше кислот та мало полісахаридів. Співвідношення цукру до кислоти найчастіше використовується при оцінці нових сортів.

Таблиця 2.1 – Амплітуда мінливості вмісту хімічних речовин у плодах  томатів ( за  В.В. Арасимовичем)

На вміст хімічних речовин також впливають терміни внесення добрив, форми добрив, співвідношення окремих елементів при внесенні добрив. За даними Д.Д. Брежнєва, фосфорні добрива підвищують вміст хлорофілу і фосфорув рослинах, покращують хімічний склад та смакові якості плодів. Калійні добрива підвищують вміст цукру в плодах.Азотні добрива збільшують вегетативну масу і в цілому врожай. Але надмірне внесення азотних добрив погіршує якість плодів і зменшує урожай.

За вегетаційний період у томата відзначаються такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, поява першого дійсного листка, бутонізація, початок цвітіння, масове цвітіння, утворення зав’язі, початок дозрівання плода, повна зрілість плода. Після початку дозрівання відзначається ще зелена та бланжова стиглість.

В процесі розвитку культури томатів у різних ґрунтово-кліматичних зонах створювались сорти з визначеними властивостями та ознаками. Д.Д. Брежнєвим встановлено 6 груп сортових типів, які відрізняються між собою наявністю певних ознак та властивостей: південно-європейська, західно-європейська, південно-російська, середньо-російська, північно-російська та північно-американська. Хімічний склад плодів томатів різних груп сортотипів різний (табл. 2.2).

Вирощуються томати в сухих степових районах із зрошенням, в лісостепових та лісових районах – на суходолі, або із застосуванням часткового зрошення. Вирощуються томати розсадним і безрозсадним методом.

При вирощуванні томатів розсадним методом важливим фактором є висока якість розсади та ранні терміни висаджування її в ґрунт. Найвищі темпи розвитку рослин спостерігаються при застосуванні розсади, вирощеної в поживних кубиках та висадженої під плівку.

Таблиця 2.2 – Хімічний склад плодів томатів різних груп сортових типів (за В.В. Арасимовичем)

Велика роль в репродуктивному розвитку томатів належить умовам вирощування. Рано та рясно цвітуть томатипри вирощуванні їх в ранній культурі із застосуванням плівкового укриття, на другому місці – рання культура без застосування укриття, на третьому – звичайна розсадна культура і на останньому – безрозсадна культура.Плодоносіння безрозсадних томатів в залежності від сорту починається на 25 – 35 днів пізніше розсадної культури.

Репродуктивний розвиток томатів знаходиться у великій залежності від погодних умов [7,10].

Не перемінною основою для отримання високих урожаїв томатів є введення при їх вирощуванні овочевих сівозмін. Не бажано вирощувати  томати декілька років на одній і тій же ділянці та після картоплі, перцю, баклажанів, фізалісу і тютюну, бо вони ушкоджуються одними і тими ж хворобами. Бажано розташовувати посадки томатів другою культурою після внесення органічних добрив. Добрими попередниками для томатів є капуста, огірки, рис.

Розміщують посівні площі під томати у нечорноземних та центрально-чорноземних районах на захищених від вітру ділянках зі схилами на південь та низьким стоянням ґрунтових вод. Високі врожаї томатів отримують назаплавних та прирічкових заливних ділянках.

Навесні на полі, відведеному під томати, у всіх ґрунтово-кліматичних зонах проводиться боронування зябу поперек оранки. До висаджування розсади в ґрунт обробіток ґрунту проводять у відповідності з типом ґрунтів На зрошуваних заливних полях з важкими ґрунтами проводиться оранка зябу з одночасним боронуванням.

Для рівномірного надходження урожаїв в районах Південного Степу рекомендується відводити під розсадні томати 65 – 70 % всієї площі та не менше 15 % вирощувати за типом ранньої культури. При цьому скоростиглі та середньостиглі сорти  вирощувати у співвідношенні 1 : 1. На крайньому півдні питому вагу ранніх томатів можна збільшувати до 20 – 30 %.

Для одержання високих урожаїв томатів велике значення має структура посівних площ та густота посівів. Встановлено [4], що найкращі результати дає стрічкова двострунна посадка з величиною  широких міжрядь 90 см та вузьких – 50 см для штамбових сортів і відповідно 120 см і 50 см для індетермінантних сортів. Відстань між рослинами в рядках 30 – 35 см. Такі методи висаджування розсади забезпечують гущину 45 – 50 тис. рос/га детермінованих і штамбових сортів і, відповідно 34 – 37 тис. рос/га – індетермінантних. Після остаточного приживання розсади, на місце загиблих рослин підсаджують живі.

Висаджується розсада в ґрунт за умови повного припинення заморозків. У південних районах – наприкінці квітня – початку травня, у центральних та північних районах на 7 – 10 днів пізніше.

Найкращими попередниками для томатів є: люцерна, 2 – 3 річного віку, овочевий та зерновий горох, огірки, кабачки, цибуля, морква, пшениця та кукурудза на силос.

Терміни збирання урожаю залежать від термінів висаджування розсади в ґрунт, якості розсади, погодних умов, дотримання агротехніки і т. ін. Плоди збирають одноразово, або багаторазово. Це залежить від сорту. У виробничих умовах найчастіше застосовується 1 – 2 разове збирання плодів.

При безрозсадному методі вирощування томатів використовуються скоростиглі та середньостиглі сорти із звичайним типом куща. Успіх безрозсадної культури томатів залежить від отримання дружніх сходів.  Терміни висіву насіння в ґрунт залежать від характеру весняних процесів. У степових районах України томати висіваютьсяпереважно в першій або другій декаді квітня. Посіви в травні зменшують урожай.

Догляд за посівами безрозсадних томатів повинен бути ретельним, оскільки бур’яни розвиваються швидше і потрібен обробіток міжрядь для боротьби з ними.

В теплих південних районах України, Молдови та Росії застосовується пожнивна або пізня культура томатів, яка збільшує надходження врожаю плодів наприкінці вересня, початку жовтня. Розсаду для пожнивних посівів томата  вирощують у парниках з термінами сівби 20 – 25 травня або 1 – 5 червня. Терміни висаджування розсади пожнивних томатів визначаються термінами збирання попередника, найчастіше це відбувається на початку липня.

6.1.2.2 Вимоги томатів до умов навколишнього середовища

Світло. Томати – рослини дуже вимогливі до умов освітлення. Чим  яскравіше світло, тим скоріше і краще розвиваються рослини. Нестача освітлення в період вирощування розсади зумовлює витягування сіянців, утворення тонких стебел, мілкого та жовтуватого листя. У таких сіянців затримується репродуктивний розвиток.

Чисельними дослідженнями доказано [2-4, 7-9, 11], що швидкість розвитку розсади томатів у парниках залежитьвід кількості світла, яку отримують рослини. Інтенсивність освітлення дуже впливає і на швидкість зростання. При збільшенні тривалості та інтенсивності освітлення розвиток розсади прискорюється, рослини скоріше починають утворювати бруньки та раніше зацвітати. Дослідження М. Бульєрі –Байрам показали, що освітленість 500 лк ємінімальною при вирощуванні розсади томатів. Вимоги томатів до освітлення залежать від сорту томатів. Рослини, вирощені в умовах довгого дня, більш вимогливі до умов освітлення, ніж короткоденні. Тривалість і інтенсивність освітлення при вирощуванні у відкритому ґрунті на розвиток рослин впливає менше.

Велике значення у покращанні режиму освітлення томатів має площа живлення. Тому для отримання високоякісної розсади під однією парниковою рамою найдоцільніше вирощувати 250 – 300 рослин. В загущених посівах доступ світла до нижніх листків різко зменшується, вони жовтіють і опадають. Продуктивність таких рослин різко зменшується.

Тепло. Одним із найважливіших факторів зовнішнього середовища, що  впливають на ріст та розвиток томатів, є температура повітря і ґрунту. Як культурі тропічного походження томатам властиві підвищені вимоги до термічного режиму. Вимоги до тепла залежать від  фази розвитку рослин.

Дружні сходи насіння спостерігаються при температурі 20 – 25 ºС. При температурі 10 – 11 ºС насіння не проростає. Якісна розсада буває при вирощуванні її при температурі 16 – 22 ºС вдень та 8 – 10 ºС вночі.

Дослідженнями [4, 6, 10] встановлено, що підвищена температура ґрунту до 20 – 25 ºС в парниках під час вирощування розсади сприяє тому, що рослини раніше плодоносять, але на величину всього урожаю це не впливає.Оптимальна температура ґрунту в парниках під час вирощування розсади становить 16 – 18 ºС.

Вимоги томатів до термічних умов зростають з початком цвітіння та  утворення плодів. Як і на інші овочеві, на томати в цей період більше впливають нічні температури повітря. Оптимальна мінімальна температура вночі знаходиться в межах 15 ºС. Найбільш інтенсивне зав’язування плодів буває при температурі повітря вночі 17 – 19 ºС. В цей період також підвищені вимоги томатів до температури ґрунту. Кращі умови складаються  в цей період при температурі ґрунту близько 25 ºС.

Температура повітря в межах 30 – 33 ºС негативно впливає на запліднення. Цвіт опадає, уповільнюється або зовсім припинається ріст рослин, слабшають процеси фотосинтезу.

Різні сорти томатів по-різному реагують на забезпеченість теплом. Сорти, виведені у північних районах, більш холодостійкі, але менше жаровиносливі. Скоростиглі сорти більш холодостійкі, ніж пізньостиглі.

Т.О. Побетовою [11] встановлено, що тривалість міжфазних періодів розвитку томатів знаходиться у тісній залежності від середньої температури повітря за період (табл. 2.3) та сум ефективних температур за період. Залежності тривалості всіх міжфазних періодів (У) від середньої температури повітря за період характеризуються високими значеннями коефіцієнтів кореляції – 0,76 – 0,66. Рівняння виведені для томатів, вирощених при зрошенні.

Після настання бланжової стиглості залежність тривалості міжфазних періодів характеризуються трохи нижчим коефіцієнтом кореляції. Це свідчить про те, що після початку утворення плодів томати менше реагують на різкі коливання температури і можуть дозрівати при середній добовій температурі повітря 15 – 13 ºС.

В цілому за  період вегетації томатів їм необхідна сума температур вище 10 ºС в залежності від скоростиглості сорту від 2500 до 3600 ºС.

Вимоги томатів до температури ґрунту теж залежать від фази розвитку рослин. Зростають вимоги томатів до температури ґрунту в період масового плодоносіння. Для формування доброго врожаю томатів необхідно збільшення надходження води та мінерального живлення в рослини. Це можливо тільки за високої температури ґрунту.

Таблиця 2.3 – Рівняння залежності тривалості міжфазних періодів  томатів (У) від середньої температури повітря (t) за період

Кращі умови для мінерального живлення і росту рослин складаються при температурах ґрунту близько 25 ºС. Така температура сприяє настанню плодоносіння у більш ранні терміни (табл. 2.4)

Таблиця 2.4 – Плодоносіння томатів в залежності від  температури ґрунту (сорт Київський ранній)

Теплолюбні рослини томатів погано переносять навіть незначні заморозки. При виникненні заморозків пошкодження томатів залежить не тільки від інтенсивності і тривалості заморозків, а і від фізіологічного стану рослин. Загартовані молоді рослини з добре розвиненим корінням витримували заморозки до -1,8 ºС – -2,0 ºС. При слабко розвиненому корінні або його пошкодженні стійкість томатів до заморозків значно знижується. Наприкінці вегетації рослини гинуть, а плоди пошкоджуються при температурі – 0,5 ºС.

Волога. Томати добре ростуть за порівняно невисокої вологості повітря. За даними В.І. Едельштейна [3] оптимальна відносна вологість для томатів становить від 45 до 55 %. При відносній вологості більше  60 % томатні рослини більше пошкоджуються хворобами. Особливо небезпечна висока вологість повітря в період вирощування розсади. У сполученні з високою вологістю ґрунту та температурою повітря вона обумовлює високе обводнення тканин рослини. Вони швидко витягуються і, разом з тим, затримуються у розвитку. Для зменшення вологості повітря при вирощуванні розсади в парниках необхідно частіше провітрювати приміщення, поливи проводити тільки вранці.

Із збільшенням густоти рослин підвищуються витрати води з ґрунту. Також змінюються норми витрат води при внесенні різної кількості добрив. Сумарні витрати води (сумарне випаровування) рослинами томатів за різних умов наведені в табл. 2.5. Споживання води томатами в залежності від густоти рослин, добрив та зрошення наведено на рис. 2.1.

Рис. 2.1 – Коефіцієнт споживання води томатами в залежності від густоти рослин, добрив та зрошення.

1 – без добрив та без зрошення;

2 – без добрив зі зрошенням;

3 – з добривами та зрошенням.

Вимоги томатів до вологості ґрунту, як і інших овочевих культур, дуже високі, незважаючи на те, що вони значно більш посухостійкі, ніж баклажани та солодкий перець. Дорослі рослини томату витрачають досить багато води. Для створення урожаю 500 ц/га вони витрачають близько 6000 м³ води. Найбільші витрати води рослинами томатів спостерігаються в період від початку утворення плодів до закінчення плодоносіння [8].

Запаси продуктивної вологи в шарі розповсюдження коріння залежать від кількості опадів, норм поливів, надходження ґрунтових вод з нижніх шарів ґрунту, капілярного підйому води та витрат води на транспірацію та випаровування.

На величину запасів вологи впливають також агротехнічні заходи, біологічні особливості культури, густота рослин та кліматичні особливості року (сухий чи вологий). Баланс вологи  на полях томатів в сухі роки коливається у межах – 85 мм – 120 мм без поливів та – 42 – 64 мм з поливами; у вологі роки баланс вологи без поливів становить –32 – 61 мм, та від – 27 до + 10 мм з поливами.

Для томатів характерно збільшення сумарного водоспоживання з покращанням мінерального живлення та збільшенням густоти рослин від 60 до 90 тис. рос/га.

Таблиця 2.5 – Сумарне споживання води томатами

Примітка: * густота рослин: низька -≤ 50 тис. рос/га; середня  – 71 – 80 тис/га; висока – ≥ 90 тис/га; ** забезпеченість вологою: низька – без зрошення; середня – зрошення при 60 % НВ, висока – зрошення при 80 % НВ.

Коефіцієнт споживання води томатами залежить від сортових особливостей, агротехніки вирощування такліматичних умов року.  Ранньостиглі сорти мають коефіцієнт споживання води на 12 – 15 % нижче ніж пізні. В середньому коефіцієнт споживання води томатами коливається у межах від 98 до 178. Застосування подвійної норми внесення добрив зумовлює зменшення витрат води на одиницю продукції за будь якої густоти рослин.

У томатів максимальний приріст рослинної маси приходиться на  липень – серпень. В цей же період різко зростає і споживання води. Для всіх сортів томатів притаманне збільшення розмірів і маси рослин при використанні добрив і зрошення (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 – Сира маса рослини томату в залежності від застосування агротехнічних заходів (середнє з 10 рослин) (за П.І. Патроном)

В районах Південного Степу України томати вирощуються переважно із застосуванням зрошення. Режим зрошення томатів значно відрізняється для різних сортів. Ранні томати в сухі роки поливають 7 – 8 разів, у близькі до середніх багаторічних – 5 – 6 разів. Перші два – три поливи проводять невеликими нормами 250 – 300 м³/га. Наприкінці травня – початку червня до кінця періоду плодоносіння на південних важко суглинкових чорноземахрекомендується норма поливу 500 м³/га.

Середньостиглі розсадні та безрозсадні томати в сухі роки поливаються 8 – 9 разів, в роки, близькі до середніх багаторічних – 7 – 8 разів з нормою поливу 500 м³/га. Тільки перший полив має норму 300 – 400 м³/га.

Збільшення густоти рослин на одиницю площі зменшує приріст маси рослин навіть при високих нормах живлення та оптимальному режимі зрошення.

Високоякісна розсада забезпечує більш інтенсивне проходження ростових процесів і більш високоякісне утворення і розвиток генеративних органів. Плоди у рослин, сформованих із високоякісної розсади, мають більшу середню масу. Своєчасне зрошення та внесення добрив підвищують середню масу плода всіх сортів (рис. 2.2).

Рис. 2.2 – Середня маса плода томатів сорту Факел в залежності від густоти рослин, добрив та зрошення.

1 – із добривами та зрошенням;

2 – без  добрив із зрошенням;

3 –  без добрив і без зрошення.

 

Ґрунти та мінеральне живлення. До родючості ґрунтів томати менш вимогливі, ніж інші овочеві культури. Їх вирощують на різних за механічним складом ґрунтах. Оптимальна реакція середовища рН 5,5 – 5,6. Найвищі урожаї томатів отримують на пухких, добре прогрітих  чорноземних та заплавних родючих ґрунтах. На піщаних та супіщаних ґрунтах урожаї томатів нижчі ніж на суглинках, але достигання плодів починається раніше. Погано ростуть томати на надмірно вологих полях. Склад ґрунту впливає на розвиток томатів починаючи з вирощення розсади в парниках. Для вирощення розсади кращими ґрунтами є суміш дерну з перегноєм у співвідношенні 1:1.

Особливістю томатів є те, що вони на початку розвитку мало поглинають питомих речовин та різко збільшують їх споживання (особливо азоту і калію) в період плодоносіння.

За виносом питомих речовин із ґрунту томати є досить вимогливою культурою в порівнянні з іншими сільськогосподарськими культурами [6].

Томати – культура дуже чутлива до внесення органічних та мінеральних добрив. Із органічних добрив під томати вносять перегній, торфогнійний компост, гнійну рідину та курячий послід. Із елементів живлення томати найбільше споживають калію, кальцію, азоту і фосфору. Норма внесення добрив залежить від родючості ґрунтів. Для запобігання забруднення ґрунту надмірним внесенням мінеральних добрив їх вносять з врахуванням родючості ґрунтів і стану рослин. З віком рослин співвідношення основних елементів живлення змінюється (табл. 2.7).

Мінеральні добрива найкраще вносити навесні, до висаджування розсади в ґрунт або до посіву насіння. Норми внесення органічних та мінеральних добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов.

 

Таблиця 2.7 – Співвідношення елементів живлення томатів у різному віці (за З.І. Журбицьким)

 

Вік рослин	Азот (N)	Фосфор (P)	Калій (K)	Кальцій (Ca)
Тридцяти денні	100	24	70	89
В період плодоносіння	100	48	291	199

 

Окрім перелічених основних елементів, для нормального розвитку томатам необхідні також мікроелементи: бор, марганець, магній, сірка і ін.

Відсутність бору спричиняє нефроз флоеми. Органічні сполуки бору підсилюють ріст коріння, сприяють кращому переміщенню ростових речовин та прискорюють дозрівання плодів.

Для нормального розвитку рослин наявність марганцю конче необхідна, особливо в період від проростання насіння до утворення плодів.

Нестача цинку уповільнює та зовсім зупиняє ріст стебел та листя томата. Внесення цинку сприяє збільшенню маси плодів та вміщенні в них аскорбінової кислоти [6]. Нестача хлору в ґрунті зменшує стійкість томатів до захворювань, особливо на ранній стадії розвитку.

Внесення йоду прискорює формування кисті та цвітіння, а також підвищує урожай томатів. Нестача сірки в ґрунті спричиняє появу хлорозу листків. Нікель у дуже низькій концентрації викликає хлороз. Нестача магнію зумовлює магнієве голодування томатів, що призводить до зменшення урожаю. Внесення міді у вигляді мідного купоросу збільшує утворення хлорофілу в листі, підвищує інтенсивність дихання.

У відкритому ґрунті застосовують два методи вирощування томатів: розсадний та безрозсадний. Основним є розсадний, який дозволяє отримувати стійкий урожай у більш ранні терміни. Розсаду вирощують  на високому фоні добрив, агротехнічних заходів та з дотриманням вимог, які культура вимагає для росту та розвитку.

Є рання і середня розсадні культури томатів. Найбільше поширення має середня культура. В районах крайнього півдня застосовується пожнивна культура томатів. Агротехніка цих культур різна. Рекомендується для безперебійного постачання населенню плодів таке співвідношення посівних площ різних розсадних культур томатів: 15 % – рання  розсадна культура, 70 % – середня розсадна культура, 10 % – пожнивна і 6 – 10 % – безрозсадна (табл. 2.8) [4]. При цьому скоростиглі та середньостиглі сорти вирощувати у співвідношенні 1 : 1. Така структура забезпечує рівномірне надходження урожаю з середини червня  до кінця вересня.

Безрозсадна культура томатів сприяє збільшенню виробництва томатів та продовження термінів їх надходження на консервні заводи та для споживання населенню у свіжому виді. Для безрозсадної культури використовуються скоростиглі та середньостиглі сорти. Успіх безрозсадної культури томатів залежить від своєчасних та дружніх сходів. Для безрозсадних томатів найкращими є верхні тераси річок. Велике значення при вирощуванні безрозсадних томатів має догляд за рослинами, особливо в перші 6 – 7 тижнів після сходів. Надходження врожаю при безрозсадному вирощуванні томатів відбувається вже з першої декади серпня і триває до кінця вересня. Для безрозсадної культури томатів краще використовувати сорти, які виведені для одноразового збирання.

 

Таблиця 2.8 – Раціональна структура посівних площ томатів для південних областей України і Молдови

 

Сорт	Метод вирощування	Термін сівби насіння	Термін висадки розсади в ґрунт	Питома вага до  всієї площі томатів, %
Ранньостиглі	Рання культура	1.02 – 10.02	20.04 – 25.04	14
Середньостиглі	Середня культура	1.03 – 10.03	1.05 – 10.05	22
Середньо пізньостиглі	Середньо пізня культура	1.04 – 5.04	10.05 – 15.05	68
Пізньостиглі	Пожнивна культура	25.05 – 31.05	1.07 – 10.07	46

 

При застосуванні всіх видів культур томатів забезпечення населення томатами триває до середини жовтня. Цьому сприяє різна динаміка плодоносіння у різних культур томатів (рис. 2.3).

В південних районах країни використовується пожнивне вирощування томатів. Врожай пожнивних томатів починає надходити наприкінці вересня – початку жовтня і триває до середини листопаду.

При використанні різних розсадних культур та безрозсадних томатів агротехніка вирощування у них різна.

Найбільш поширені сорти томатів у виробництві Київський ранній, Ранній 83,Совєтський 679, Маяк, Волгоградський 5/95, Факел, Новичок та ін.

Київський ранній має звичайний кущ. Плоди округло-пласкі, м’ясисті. Забарвлення плодів померанчово-червоне. Середня вага одного плода 8 – 100 г. Сорт скоростиглий, високоврожайний. Вміст сухих речовин становить від 4,2 до 5,9 %.

Ранній 83 має звичайний кущ. Форма та забарвлення плодів таке ж як і у Київського раннього. Сорт скоростиглий, високоврожайний, має добрі харчові властивості.

Волгоградський 5/95 має штамбовий стоячий високий кущ. Плоди крупні, пласко округлої форми, злегка ребристі, м’ясисті добрих харчових якостей. Вміст сухих речовин від 5,1 до 6,4 %. Сорт середньопізній, високоврожайний. Добре вдається в пожнивній культурі. Стійкий до розтріскування.

Рис. 2.3 – Динаміка плодоносіння різних за скоростиглістю сортів томатів в залежності від методів вирощування:

у1 – ранні томати;  у2 – середні томати, 

у3 – безрозсадні томати, у4 – пожнивні томати.

 

Сливовидний. Сорт середньостиглий, вирощується як розсадний і безрозсадний. Кущ не штамбовий, середньо рослий. Плоди сливовидні, гладенькі, червоні з добрим смаком. Використовується в консервній промисловості. Вирощується по всій території України.

Новинка Придністров'я. Сорт середньопізній, врожайний, з дружнім дозріванням плодів. Кущ не штамбовий, середньо потужній. Плоди подовжено-овальні, гладенькі невеликі, стійкі до розтріскування, добре транспортуються, довго зберігаються у свіжому вигляді.