4.3.3 Обробіток ґрунту

Вибір заходів з обробітку ґрунту під соняшник залежить від виду ґрунту, співвідношення між культурами в даному сівозміні, клімату і погоди, від переважної форми органічного добрива і небезпеки вітрової та водної ерозії. Вибір визначається також вимогами соняшнику, ступенем, глибиною і поширенням шкідливих ущільнень ґрунту на даному полі, глибиною і часткою площі від слідів коліс, актуальною вологістю і несучою здатністю ґрунту, кількістю, розподілом і властивостями рослинних залишків, а також видом і щільністю бур'янів на одиниці площі . За екологічних і економічних причин мета при обробці ґрунту повинна досягатися можливо меншим числом робочих операцій і меншою інтенсивністю її обробки [8]..

Основний обробіток ґрунту. Основним в усіх зонах вирощування соняшнику в Україні є поліпшений зяблевий обробіток. На полях,
засмічених осотом та іншими коренепаростковими бур’янами, прийоми обробітку в системі поліпшеного зябу рекомендується чергувати так, щоб домогтися повного знищення бур’янів. Перше лущення проводять після збирання попередника дисковими знаряддями (ЛДГ-10, ЛДГ-15, БД-10,
БДТ-7) на глибину 6-8 см, друге й третє – в міру відростання бур’янів багатолемішними плугами (ППЛ-10-25), важкими дисковими боронами
(БД-10, БДТ-7), паровими культиваторами (КПС-4)
чи культиваторами - плоскорізами (КПШ-5, КПШ-9) на глибину 8-10 і
10-12 см. Інтервали між лущеннями та останнім лущенням і оранкою мають бути такими, щоб бур’яни встигли дати пагони (досягається найповніше їх знищення).

Для боротьби з осотом найефективніше поєднувати передоранкові розпушування з використанням гербіцидів. Після відростання багаторічних бур’янів (не менш як5 – 6 листків) посіви обприскують розчином гербіциду амінна сіль 2,4-Д (1,5 – 2,0 кг/га д. р.). Поєднання обробітку ґрунту за системою поліпшеного зябу із застосуванням гербіцидів забезпечує загибель 94 % осоту рожевого і 96 % березки польової.

При розміщенні соняшнику після зернових догляд за посівами значно ускладнюють однорічні бур’яни, особливо пізні ярі (курай, просо куряче, щириця, мишії та ін.). Ці бур’яні найнебезпечніші, бо масові сходи їх з’являються в посівах переважно після закінчення обробітку ґрунту в міжряддях. Для знищення пізніх бур’янів застосовують переважно ґрунтові гербіциди (трефлан, гезагард50 та ін.). Проте слід мати на увазі, що в посушливих умовах застосування трефлану недоцільне. Неодноразові неглибокі обробітки до оранки провокують проростання минулорічного насіння бур’янів. При утриманні поля більше двох місяців у злущеному стані і наступній оранці проростає і знищується бур’янів у10 разів більше, ніж по ранньому зябу після одноразового лущення.

Поліпшений зяб ефективний майже в усіх зонах, де вирощують соняшник. При цьому оранку доцільно проводити в південному Степу у жовтні, в північному – наприкінці вересня – початку жовтня.

При розміщенні соняшнику після просапних культур, зокрема після кукурудзи, зяблевий обробіток полягає у дворазовому дискуванні після збирання попередників. Кращі результати дає обробіток ярусним плугом ПНЯ-4-40, який загортає всі післяжнивні рештки. У південному Степу, де снігу на полях практично не буває і з гребенистої ріллі випаровується багато води, поверхню поля вирівнюють водночас з оранкою. У районах недостатнього зволоження Лісостепу застосовують таку саму схему зяблевого обробітку, як і в північному Степу, але поле орють не пізніше другої половини вересня - початку жовтня [4,8].

У зоні достатнього зволоження наприкінці липня – на початку серпня після лущення дисковими лущильниками поле орють плугами з передплужниками в агрегаті з котками і боронами, щоб вирівняти поверхню ґрунту. Надалі, в міру зволоження опадами та проростання бур’янів, проводять культивацію з одночасним боронуванням. Додатковий обробіток зябу восени сприяє очищенню ґрунту від однорічних бур’янів і вирівнюванню поверхні ріллі.

На схилах (до2°) для накопичення вологи в ґрунті і боротьби з водною ерозією орати слід тільки впоперек схилу, а при складному рельєфі - контурним способом з лункуванням і валкуванням. На ерозійне небезпечних землях доцільно застосовувати оранку плугами з ґрунтопоглиблювачами, щоб запобігти стоку води і забезпечити накопичення її в ґрунті.

Проти вітрової ерозії, особливо в південних і південно-східних районах Степової зони України, де часто бувають пилові бурі, рекомендується плоскорізний обробіток. Однак після такого обробітку більшість насіння бур’янів залишається у верхньому шарі ґрунту, через що у весняно-літній період різко збільшується забур’яненість посівів. Тому при плоскорізному обробітку треба під передпосівну культивацію вносити гербіциди.

Український інститут захисту ґрунтів від ерозії пропонує на
ерозійнонебезпечних полях замість післяжнивного лущення проводити обробіток голчастою бороною БИГ-3 на глибину 6-8 см, а при появі бур’янів – культиватором КПП-2,2 на глибину 10-12 см. Після повторного відростання бур’янів замість оранки треба розпушувати ґрунт плоскорізом КПГ-250 на глибину 25-27 см [4,8].

Передпосівний обробіток ґрунту полягає у ранньому закритті вологи й наступних культиваціях (1-2). При правильному застосуванні поліпшеного зяблевого обробітку до весни ґрунт не запливає, залишається розпушеним, а поверхня його – вирівняною. В цьому випадку відпадає потреба у двох весняних передпосівних культиваціях. У посушливу весну зменшують кількість розпушувань, що сприяє меншому висиханню посівного шару ґрунту. Передпосівну культивацію доцільно поєднувати із сівбою.

На чорноземах звичайних, важкосуглинкових, безструктурних і солонцюватих ґрунтах, схильних до ущільнення і утворення товстої кірки, а також на полях, дуже засмічених коренепаростковими бур’янами і післяжнивними рештками, слід застосовувати інтенсивний передпосівний обробіток зябу (ранньовесняне боронування і дві культивації).

Для передпосівної культивації культиватори комплектують
універсальними стрілчастими лапами з шириною захвату 270 і 330 мм або розпушувальними лапами з пружинними стояками. Середня глибина обробітку ґрунту не повинна відхилятися від заданої більш як на1 см.

Якщо поля очищені від бур’янів недостатньо, застосовують гербіциди треф лан (нітран, олітреф), прометрин (селектин, гезагард-50), дуал. Трефлан знищує проростки однорічних злакових бур’янів (мишію сизого та зеленого, проса курячого) і двосім’ядольних(лободи білої, щириці білої, щириці відігнутої, кураю та ін.). Під дією сонячного випромінювання трефлан швидко розкладається, тому його треба одразу ж загортати в ґрунт. Норма трефлану на легких ґрунтах становить 1,25 кг/га д. р., або 5 кг/га за препаратом, а на середніх і важких – відповідно, 1,5 і 6 кг/га. Такі бур’яни, як гірчиця польова, амброзія, нетреба, паслін, редька дика й канатник, відносно стійки проти трефлану. 
 Вони є ще й резерваторами гнилей білої та сірої. Для знищення цих бур’янів застосовують гербіцид прометрин за нормою 2-2,5 кг/га д. р., або 4-5 кг/га за препаратом. Прометрин ефективний проти бур’янів у роки, коли достатньо зволожений верхній шар ґрунту. Стійкі проти трефлану бур’яни можна знищувати внесенням у ґрунт суміші з 4 кг прометрину і 6 кг/га трефлану, розчинених у 300 л води.

Засмічені поля суцільно обприскують розчинами гербіцидів і негайно загортають їх культиватором. Високої ефективності трефлану досягають тільки при ретельному перемішуванні його з ґрунтом у посівному шарі на глибині 6-8 см. Доцільно внесення гербіциду поєднувати з передпосівною культивацією.

На окультурених полях краще вносити розчин гербіцидів смугами
30-35 см завширшки з відстанню між їх серединами 70 см. Загортати гербіциди треба за один прохід агрегату.