3.3.1 АГРОКЛІМАТИЧНІ УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ КУКУРУДЗИ

 

Період, коли кукурудза може активно розвиватися та накопичувати органічну речовину, обмежений датою стійкого переходу середньодобової температури повітря через 10oС. Важливою особливістю теплового режиму кукурудзи є його тривалість у поєднанні із доброю вологозабезпеченістю [1].

Агрокліматичні умови території України неоднорідні, тому виділяють чотири зони для кукурудзосіяння: Степ, Лісостеп, Полісся, гірські райони Карпат та степний Крим. Кожна зона має ґрунтові особливості, умови зволоження і температурний режим, які суттєво впливають на врожай (табл. 1.1).

 

 

Таблиця 1.1 -  Агрокліматичні умови зон вирощування кукурудзи [2]

 

Зона

За період з температурою вище 10 ºС

Річна

сума опадів,

мм

тривалість періоду, днів

сума

ФАР, МДж/м2

сума

температур,

ºС

гідротермічний коефіцієнт

Степ

175

1671

3155

0,7-1,1

406-514

Лісостеп

161

1491

2660

1,2-1,6

547-632

Полісся

157

1432

2595

1,4-1,9

609-838

 

Гідротермічні показники представлені за період з 1989 по 2008 рр.

 

До Державного реєстру сортів рослин України на 2012 р. було занесено понад 500 гібридів різних груп стиглості (ФАО 150-500), в т. ч. вітчизняної селекції біля 42% від загальної кількості, серед яких 40% селекції установ України з яких 28% – Інституту сільського господарства степової зони [2]. Кожен біотип повинен відповідати кліматичним умовам зони вирощування, забезпечувати високій врожай та надійне достигання [3].

Для гібридів кукурудзи, які відрізняються за строками визрівання, встановлена необхідна сума ефективних температур (вище 10 ºС), що поряд із забезпеченістю кожної кліматичної зони теплом та врахуванням біологічних особливостей культури, дає можливість науково обґрунтувати районування біотипів гібридів різних груп стиглості за їх потребою в теплових ресурсах по зонах країни (табл. 1.2).

Агрокліматичні умови степової зони дозволяють забезпечити біологічну потребу рослин кукурудзи в теплових ресурсах в період «сівба-повна стиглість зерна» для гібридів від ранньостиглої (ФАО 100-199) до середньопізньої (ФАО 400-499) груп стиглості,  лісостепової зони – для гібридів кукурудзи від ранньостиглої (ФАО 100-199) до середньостиглої (ФАО 300-399) груп, а  Полісся – лише для гібридів культури скоростиглих біотипів (ФАО 100-299).

Одним із визначальних критеріїв одержання високих врожаїв кукурудзи при дотриманні і чіткому та своєчасному виконанні регламенту технологічних схем, є добір гібридів кукурудзи різних груп стиглості з високим потенціалом врожайності та підвищеною адаптивністю до несприятливих абіотичних факторів певної зони вирощування.

Існуючий набір вітчизняних гібридів різних груп стиглості і напрямків використання в повному обсязі забезпечує науково обґрунтоване співвідношення гібридів для всіх кукурудзосіючих зон України, які по рівню врожайності не поступаються гібридам зарубіжної селекції.

 

Таблиця 1.2 - Тепловий режим гібридів кукурудзи різних груп стиглості [2]

 

Група стиглості гібридів

ФАО

Сума ефективних

температур (вище

 10 ºС), ºС

Вегетаційний період, днів

Потреба в сумі

температур вище

10 ºС за вегетацію

 

Степ

Лісостеп

Полісся

Ранньо-стиглі

100-

199

900-1000

85-99

97-102

101-106

2100

Середньо-ранні

200-

299

1100

94-114

107-116

109-119

2200

Середньо-стиглі

300-

399

1150

111-122

120-125

123-126

2400

Середньо-пізні

400-

499

1200

115-128

-

-

2500

Пізньо-стиглі

500-

600

1250-1300

 -

-

-

2700

 

 

На підставі одержаних результатів екологічного випробування в різних агрокліматичних умовах гібридів кукурудзи різних груп стиглості, проведеного в Інституті сільського господарства степової зони, на його дослідних станціях та в мережі провідних наукових установ НААН України науково обґрунтовано оптимальне співвідношення біотипів кукурудзи для різних зон вирощування (табл. 1.3).

Дотримання науково обґрунтованого співвідношення гібридів є важливим резервом підвищення рівня врожайності і надійного визрівання зерна кукурудзи, що дає можливість скоротити енерговитрати при збиранні і післязбиральному доробку урожаю.  Пріоритетні  гібриди кукурудзи для різних зон вирощування за групою стиглості: для Степу – середньостиглі, для Лісостепу – ранньостиглі і середньоранні, для Полісся – ранньостиглі  формують сухе зерно і в більшості років не потребують додаткових витрат на сушіння.

Таблиця 1.3 - Рекомендовані співвідношення гібридів кукурудзи різних груп стиглості для зон вирощування [2]

 

Зона

Групи стиглості гібридів, % в структурі посівів

ранньостиглі

 середньоранні

середньостиглі

 середньопізні

Північний Степ

25

30

30

15

Південний Степ

30

25

25

20

Лісостеп

35

55

10

-

Полісся

70

30

-

-

 

Агрокліматичні ресурси зон вирощування кукурудзи істотно різняться за ступенем природного вологозабезпечення протягом вегетаційного періоду рослин. За період вегетації  кукурудзи (травень – середина вересня) в Степу, Лісостепу і Поліссі випадає відповідно 210-230, 280-310 і 320-350 мм опадів. Однак в багатьох випадках їх буває значно менше, особливо нестача або нерівномірність їх розподілу має місце у другій половині вегетації рослин, що певною мірою впливає на рівень продуктивності посівів.

Отже, для забезпечення високого і сталого рівня урожайності кукурудзи в умовах всіх зон її вирощування важливе значення має спрямування всіх агротехнічних прийомів технології вирощування культури на накопичення, збереження і раціональне використання ґрунтової вологи посівами впродовж  всього вегетаційного періоду.

Разом з тим, значним резервом підвищення середньої зернової урожайності і валового збору зерна кукурудзи є застосування сучасних адаптивних технологічних схем з високим ступенем інтенсифікації.